6 розділ Нова Пригода

6 розділ Нова пригода

Коли я прокинулась я не одразу зрозуміла де я знаходжусь. Спогади про цей тиждень булидуже насичені і мене очіку. новий не менш цікавий. Я так самоходила на пари старанно намагаючись вчитись. У мене наче й виходило, деякі з пар проходили з третім курсом але більшість часу  проводила з першим. З Рудим я гарно здружилась і навіть з його другом знайшла спільну мову. Його звати Марк, світлорусий хлопець з дивними сірими очима. Ще за цей тиждень я встигла піднабрати знаннь і майже кожен вечір проводила в бібліотеці, Рудий як завжди сидів зі мною за компанію інколи з Марком, інколи сам. Все було спокійно і нормально, якщо згадувати про Талера, то він став мене просто ігнорувати зрідка кидаючи на мене злі і дуже дивні погляди. Мені було спокійно сьгодні неділя і ми вирішили прогулятись до парку на іншій стороні міста. Поки йшли то порозмовляти, з нами з якогось дива прив"язався Талер і його дружок Педро.

  Ех..в мене дуже дивне відчуття, чує моя п"ята точка неприємності, ой чує...Але я вирішила на це звертати поменше уваги. Зря....

Ми спокійно проходили по алейках як тут налетіли двоє, скрутили Талера і кудись потащили два смутно знайомих обличчя.

--Ей...--я свиснула--ви куди його потаскали ану стояти, я щось не зрозуміла.

--Не твоє діло--холодно мені відповіли. І тут я згадала звідки їх знаю. Швитко їх наздогналаю

--Три речі що неможливо приховати--тихо сказала я.

--Шо?--вони видно не зрозуміли, і де він таких набрав.

--Три речі що неможливо приховати--з натиском повторила для цих недоумків.

--Сонце, місяць, правду-- тихо мені вдповіли.-- Ти йдеш з нами--і після деякої заминки--і вони також. Попередь їх.

Я підійшла до своїх поки вони тримали все ще скрученого Талера.

--Так народ ми зараз тихенько йдем за ними-- я показала на тих типів що стояли позаду--не говорити ні слова, не реагувати ні на що. Зрозуміло?

  Всі покивали і ми розгубленим строєм ми пішли до чорного буса куди всілись і поїхали по вже знайомому мені шляху. Всі були задумлені а я занурилась у спогади.

    Мені дванадцять цирк розпався і я стала шукати прихисток і гроші щоби повернутись нарешті до школи а не потрапити знову до дит будинку. Як не соромно визнавати, я крала гроші аби якось жити. Витягала з кишень і сумок особливо багатих людей. але щоби якось виправдати себе я скажу що крала тільки в тих хто мені нагрубив. Але одного разу вкрала не в того.

  Це був підлеглий мафії. Неприємна людина. Він помітив те що я в нього витягла портмоне і жорстоко покарав мене. Я не могла йому цього пробачити і вистежила знаходження їхнього головного мафіозі і прийшла з скаргою. Мене не пускали але я всеодно  добилась свого він мене вислухав і запитав чи маю я кісь докази того що це зробив саме він. Я показала йому жахливі рани на руках і він злегка побліднувши покликав лікаря. поки мене оглядала жіночка  років зв п"ядесят він вийшов. Коли він прийшов то запропонував залишитись у них тут. Я згодилась і стала жити в його домі з його сім"єю.

  Мене полюбили його жінка і мама, а з його сином, моїм однолітком, ми стали як брат і сестра. В мене майже з"явилась сім"я. І доволі незвичайна сімейка  мене крім того що вчили  різним звичайним дисциплінам я ще навчалась професійно битись, красти і викручуватись з будь якої ситуації. Я була Найкращою з його учнів хоча там були зібрані кращі з кращих. Лише пізніше я дізналась про те що того чоловіка вигнали з клану і він мені більше ніколи не зустрічався.

А там мене любили як вони казали я була їх маленьким сонечком що мене завжди дивувало то це що на навчані в мафіозі я була одна дівчина і до мене спочатку відносились як до зайвого баласту але з часом зрозуміли що я їх маленьке сонечко.

Але все хороше коли небуть закінчується. головний мафіозі помер а я виросла і пішла вступати в інститут, бульше я нікого не бачила, але дуже сумувала за ними.

  Але цих красенів я пам"ятала ще на пофесії піди подай. і не дуже рада їх бачити. а фраза яку  я їм сказала це знак того що тобі зустрівся свій і якщо тобі відповіли то це означало що це свій. " Три речі що неможливо приховати: сонце, місяць, правду" її використовували віками і вона має особливе значеня, що правда завжди вийде назавні і немає сенсу її приховувати.

 О ось ми і приїхали. Ми вивалились з машини і попрямували до будинку. Як давно я тут не була, аж дивно. Нас привели в передпокій а Талера потаскали до кімнати для гостей. Розсілись хто де я сказала їм сидіти тут і нічого не передприймати, сама ж вдерлась у кімнату. 

--Ігоре--голосно вигукнула я--я щось незрозуміла що ці дивні люди--я вказала на ти хлопців які мене сюди привезли--робили в парку, і чому схотили мого друга.

--Христя!-- мене міцно стиснули в обіймах на які я відповіла--як я радий тебе бачити.

--А я як рада, ти чуток виріс--він ширше усміхнувся--І я так припускаю що ти перейняв на себе справи батька.

--Ага--він широко смівся розглядаючи моє обличчя-- почекай -- він посерйознішав-- ти сказала що він твій друг?

--Вона все знає--вставив своє Талер. 

--Що знаю?--перевела погляд з Талера на Ігора.

--Ти маг?--Тихо перепитав мене друг дитинства.

--Ттак.

--Ходім Христина нас чекає довга розмова--Він подав знак і Талера вивели  а ми пішли до серванту з книгами за яким ховався потаємний хід. Ми пройшлись вниз сходами і зайшли в кімнату з диванчиками і столиками. Тут проводились найконфіденційніші розмови.