Серце вогню

1 Розділ Вогонь

 

1 розділ Вогонь

Так. Куди я запхала етюдник.
-Олеся ти не бачила де мій етюдник? - запитала я дівчину що сиділа на ліжку.
-Христя ти його запхала на шафу- не відволіяючись від книжки сказала вона.
-А точно. І як я могла забути. Добре я пішла в парк якщо що дзвони.
-Ага- кивнула вона. 
 Вийшовши з квартири я вкотрий раз пораділа що тут є робочий ліфт. Я не проти пройтись пішки але етюдник є немаленьким і не легеньким предметом. Добре що парк був поруч. 
   Я Аметист Христина , дівчина яка вчиться в художній академії і пройшла нелегкий шлях. Ще змалечку я була одна мої батьки померли і я потрапила до сиротинцю але втекла звідти до цирку. Хто знає стільки й працювала для 
 навчання. Поки вступила навчатись у академію то жила в гуртожитку, а там умови життя так собі. Але я зустріла свою давню знайому і ми  домовились зняти на двох квартирку. Зняли однокімнатну мансарду на даху. Світлі кімнати, ба навіть не кімнати а такі зони розділені лише паркетом різного кольору і умеблюванням, окремою була лише ванна. Вийшовши з під'їзду я повернула на вулицю паркову, Львів красивий літом але а більше люблю зиму. 
   У парку я присіла на лавочку і стала малювати картини. 
     Спочатку я бралась за яку завгодно роботу але зараз у мене є стабільний заробіток і улюблена робота. Я працюю з музеєм продаю їм стабільно картини і допомагаю розробляти виставки. Ні картини я продаю й так для всіх вони унікальні і неповторні. Непогане доповненя до степендії. 
 Повернулась до дому уже під вечір. 
-Тобі прийшов лист, я не розгортала але дуже хотілось- сказала сусідка показуючи на стіл де лежав конверт. 
-Дякую що ти така відверта- з сарказмом відповіла я і підійшла до столу. На конвертик-то цей можна милуватись. Твердий папір молочного кольору, на конверті була печатка з розділеними на чотири зони в яких знаходились малюнки води, вогню якоїсь рослини і завиики повітря. На іншій стороні красувалось моє ім'я написане золотими літерами. 
     Хм..... Цікаво що там? Я розламала печатку і витягнута лист складений вдвоє. Там красивим почерком було написано:
   "Дорога Христина Аметист Ми запрошуємо вас до нашої академії магії. Де ви будете навчатися як маг для того аби керувати своїми здібностями. Для вас це питання дуже важливе. За подробицями потрібно пройти до академії  мистецтв, у ліве крило, будемо раді вас бачити."
                                                         Академія стихій. 
І що це означає, ні мені просто цікаво що це означає яка академія стихій? Хоча можливо можливо це просто розіграш, невдалий розіграш. Чи варто все-таки сходити, думаю що варто. Ну добре сьогодні є час піду розберусь з цим розіграшем.
   Я взяла куртку, адже на дворі буває прохолодно, хоча й літо. 
-Ой, точно коли ти їдеш?-звернулась до сусідки. 
- Сьогодні ввечері а що?
-Та нічого, ти не збираєш речі?
-А куди спішити ввечері зберу. А ти куди йдеш?- подивилась вона на мене. 
-В академію, мені з неї лист прийшов. Треба дечим розібратись.-відповіла я і вийшла з квартири. 
  Пішла сходами донизу, взагалі ця історія здається мені дивною,  що від мене потрібно в академії у лівому крилі яке  взагалі закрите. Але не про це, моя сусідка мені здається загалі не збирається нікуди їхати може їй тут сподобалося. Моя сусідка виглядає як сніг або як Сніжна королева навіть не знаю з чим порівняти, білосніжне волосся сині очі веснушки по всьому обличчі. Комплектація в неї десь така як в мене і ріст такий самий, ми взагалі дуже схожі але при тому протилежні. У мене чорне як смола волосся і карі очі, які не завжди розбереш чи чорні чи коричневі, ростом під метр 60, 70 і округлості в потрібних місцях. Я б не сказала що еталон моделі але фігура доволі пристойна. Колись була не сильно красива але зараз хлопці задивляюся хоча мені не до них,  і своїх проблем вистачає. Але дійсно це дуже дивно лист в якому говориться що я маг це уже вершина дурості. Кому таке взагалі могло прийти в голову, дуже дивно.
   Ось я майже дійшла до академії. Зайшла всередину і йду до давно відомо завжди закритих дверей в ліве крило. І тут шок коли вони відкрилися. Стільки раз студенти намагалися проникнути у ліве крило у них  нічого не виходило, а зараз воно відкриті. Так куди далі. Прошлась трохи по коридору. 
   І ось мені на зустріч виходить доволі статний чоловік років 40-45 з темним волоссям, і він іде точно до мене. 
-Сервус* Христино, радий що ви прийшли. 
-Сервус, можете звертатись до мене на ти. 
-Радий що ви прийшли я директор цієї академії стихій Олег Олександрович, давайте пройдем до мого кабінету для розмови- і він попрямував по коридору до привідкритих дверей. Там ми розмістились в кабінеті з багатьма полицями книг на кріслах біля столу. 
-Ти знаєш чому ти тут?- запитав він мене. 
-Не дуже. - чесно відповіла я, ця історія перестає мені нагадувати розіграш. 
-Добре, наша розмова буде довга. Ти незнаєш але наш світ ділиться на дві половини: маги і люди. Люди багато разів стикаються з магми але ми не можемо видавати себе, лише обрані люди можуть знати про нас. Ти маг, причому чистокровний можеш володіти якоюсь із стихій і повинна навчатись тут. 
-Чому? - запитала я. 
-Бо якщо ти не приборкаєш стихію то вона тебе вб'є, вийде з-під контролю. Тому всі маги навчаються у цих академіях. Ти повинна теж тут навчатись але ми нікого не змушуємо. Ти згодна тут навчатись? 
-Так- відповіла після декількох хвилин роздумів я, гірше не буде.-але як я буду навчатись в своїй академії. 
-Ну можна перевести тебе на екстернат, я допоможу. - завірив мене цей чоловік. 
-Добре але мені цікаво чому існують такі як я, маги? - це питання мучило мене з самого початку. 
-Тому що у нашому світі спркон віків було таке явище яке ми називали ворота. З періодичністю пари разів на рік в Україні відкриваються портали з інших світів звідки вилізає нечисть і різні невідомі істоти. Ми з ними боремось і досліджуємо якщо істота неагресивна. Для того створені були маги. Ми є всюди, в різних країнах і містах ми за одну ціль. 
-Добре а чому я буду вчитись на канікулах?-запитала. 
-Не тільки ти, а й всі інші.-на мій здивований погляд пояснив.-Ні ми відпускає о учнів з академії але ненадовго, бо з ними можуть проходити різні неприємні ситуації. То землетрус, то повінь а з магами вогню взагалі важко. 
-Ну добре коли починається навчання? 
-З понеділка-.він почесав волосся і доповнив- тобі доведеться переселитися сюди. 
-Чому?-незрозуміла я- я знімаю квартиру. 
-Я не знаю яка в тебе стихія і через те що вона не контрольована. Тому доведеться- подав він плечима. 
-Ну добре але я уже була в гуртожитку там умови не дуже. - скривилась я, ще пам'ятаю той жах. 
-Ні ти будеш жити в нашому академічному гуртожитку. 
-Добре в мене є вихідні? 
-Так узгодь всі свої справи і переселятися. А зараз іде о визначати яка у тебе стихія. 
  Ми вийшли з кабінету і по коридору пройшли до залу схожого на спортзал. Де нас очікував ще один чоловік. Високий з чорним волоссям і сивиною на вісках. Був одягнутий у спортивну форму.  Вони з директором пожали руки, і мене представили. 
-Це Христина Аметист нова наша учениця. Потрібно визначити стихію. 
Чоловік лише кивнув і ми перейшли на середину залу а він почав розмахувати руками у якомусь певному порядку і над нами пішли брижі як на воді. 
-Що це?-запитала я розглядаючи цю магію. 
-Це особливий талант Ігор Миколайовича, щити. В тебе також буде коли проснеться дар. А зараз сядь навпроти мене і дай мені свої руки.-він сів на мат і я подала йому свої руки, він взяв їх- тепер закрий очі і поглинь у себе. 
  Більше його голосу я не чула, я летіла між хмар і ловила подихи повітря. Та раптом мене закрутив вихор вогню але гаряче не було, було дивно що я в серцевину вогню а не палаю. Я почула чийсь крик і розплющила очі, навколо мене бушував вогнь і я бачила злякане обличчя директора та Ігора Миколайовича, мій вогонь від них стримував лише щит. Так Христина зосередся, я намагалась увібрати мій вогонь щоб нікого не покалічити. Напевне бажання не завдавати нікому зла скорило мій вогонь і він згас, ну не згас а якби увібрався в мене і щит спав.  Директор одразу підійшов і оглянув мене. 
-Вперше бачу таку силу у дівчини шокованою видає Ігор Миколайович- що будем робити?
-Що, що учити- уже спокійніше відповідає йому Олег Олександрович- добре Христя ти маєш величезну силу і я рахую що тебе у стихійні можливості на курс так третій. Тому думаю ти стихію магії та фізичні бойові мистецтва будеш навчатись разом з третім курсом факультету вогню. Ви згідні? - звернувся він до співбесідника. 
-Не зовсім, можливо стихійна магія вища але фізичне навантаження вона не потягне.
-Ой не кажіть я за нею спостерігав і ти би бачив як вона рзправилася з двома гопниками, я був вражений її вмінням, не кожен так зможе.- він подивився на свого товариша. 
-Ну добре повірю на слово ти ж завжди правий-щакотив він очі, ви тут прощайтесь а то уже темніє. 
-Добре зустрінемось- сказав він до Ігора Миколайовича, який вийшов з залу.- так Христя ти сьогодні ідеш збираєшся і домовляєшся, чекаю в неділю ввечері, поселю до хлопців. 
-Зачекайте як до хлопців? -здивувалась я. 
-А, я ж не сказав у нас не має бойових магів жінок тому буду селити до хлопців вогняників. 
-А не можна до дівчат але іншої стихії? 
-Е ні, а якщо ти бабахнеш? Хто захистить і тебе і себе? Так що не спор і я знаю що тобі не звикати. - підмигнув мені і пішов до виходу. 
Додому я йшла в трохи змішаних відчуття. І на дворі дійсно були сутінки я перебувала там не менше двох годин, хоча здавалось що не минуло й пів години. Мені було незручно перед своєю сусідкою. Ех, Христя не бери до голови все вирішиться. Сподіваюсь. З такими думками я йшла до своєї уже тимчасової домівки. Зайшла в квартиру, сусідки не було але була валіза значить десь у магазині або на прогулянці ще встигну домовитись з нею. Подумала я і пішла складати речі до своєї фіолетової валізи. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше