Тільки начальник?

Після повернення з відрядження, де між Едою і Ніколасом знову з’явилося щось, що важко було пояснити словами, Еда вирішила зустрітися зі своєю подругою Мелісою. Вона давно обіцяла їй прогулянку і тепер, після емоційно насичених днів, потребувала її компанії.

Мелісу, як завжди, можна було знайти у її улюбленій кав'ярні на розі, де вона полюбляла сидіти біля вікна з чашкою лате. Еда, трохи запізнюючись, зайшла до закладу, одразу побачивши, як подруга махає їй рукою.

— Нарешті ти тут! — вигукнула Меліса, обіймаючи Еду. — Я вже думала, ти вирішила мене проміняти на роботу.

Еда засміялася, знімаючи пальто і сідаючи навпроти.

— Ні, просто робота справді забирає багато часу.

— Або ж... хтось на роботі, — хитро примружившись, зауважила Меліса.

Еда почервоніла, але вирішила не звертати уваги на подругу.

— Ну, як ти? Що нового? — швидко змінила тему вона.

Меліса почала розповідати про свої справи, нові курси, які вона відвідувала, і плани на майбутнє. Еда слухала, але думками все одно поверталася до Ніколаса.

— А тепер твоя черга, — Меліса раптом перебила сама себе. — Як ти? Як робота?

— Робота... все добре, ми якраз повернулися з важливого відрядження. Було складно, але цікаво, — почала Еда, намагаючись зберігати нейтральний тон.

— І що? Більше нічого? — підняла брови Меліса.

Еда зробила ковток кави, відчуваючи, як подруга допитується.

— Ну... у нас був один незвичний момент. Мені довелося ділити номер із Ніколасом.

— Що?! — Меліса майже впустила свою чашку. — І ти це кажеш так спокійно?

— Це було... професійно, — спробувала запевнити її Еда, але відчувала, як щоки знову починають горіти.

Меліса спробувала повернути розмову до роботи:

— Гаразд, це цікаво, але що ж із клієнтами? Ви уклали угоду?

Еда замість конкретної відповіді усміхнулася і зосередилася на зовсім іншій темі:

— Так, але... Уявляєш, Ніколас запропонував прогулятися після напруженого дня. Ми зайшли в ресторан із видом на місто, і він був таким уважним… Хоча він зазвичай тримається відсторонено, тоді він...Ніколас, він якось дивно дивився на мене під час вечері. Ніби щось хотів сказати, але не міг знайти слів. Я навіть не знаю, чому це так застрягло у мене в голові. — Еда відвела очі, ніби намагаючись пригадати деталі.                                                                                                                                                 

— Добре, але як справи в команді? Чи всі залишилися задоволеними поїздкою? — не здавалася Меліса.

Еда знову говорила зовсім не про команду:

— Ніколас… знаєш, він здавався зовсім іншим у цій поїздці. Він був такий... людяний. Навіть коли ми потрапили в незручну ситуацію з номером, він поводився дуже коректно і серйозно, хоча я відчувала, що це йому далося нелегко.

Меліса почала сміятися:

— Едо, я ж питаю про роботу, а ти весь час говориш тільки про Ніколаса. Що відбувається?

Еда ніяково опустила погляд і спробувала виправдатися:

— Нічого не відбувається, Мелісо. Він просто мій начальник, і ми працюємо разом.

— Ага, начальник, — протягнула подруга. — Але щось я не чую від тебе ні слова про інших колег чи самі переговори. Тільки «Ніколас так», «Ніколас сяк». Може, ти закохана?

Еда розсміялася, намагаючись перевести все на жарт:

— Ти фантазуєш! Просто він важлива частина нашої роботи, тому я і згадую його.

Меліса підозріло прищулила очі:

— Ага. Тільки от це більше схоже на щось особисте, ніж на ділове.

Еда вирішила більше не відповідати, але її щоки зрадницьки почервоніли, видаючи її справжні почуття. Меліса лише посміхнулася, зрозумівши, що між подругою і її загадковим начальником щось явно відбувається, навіть якщо Еда ще не готова це визнати.

Меліса серйозно подивилася на подругу.

— Єдине,що я хочу сказати, Едо, будь обережною. Я не хочу, щоб він тебе образив.