Результат і реакція

Презентація проекту для клієнтів пройшла вдало. Всі вимоги були враховані, кожна деталь інтер'єру була продумана до дрібниць, і дизайн виявився справжнім витвором мистецтва. Клієнти були вражені, навіть більше, ніж очікував Ніколас. Їхні очі сяяли від захоплення, коли вони оглядали кожен елемент, кожну деталь, яку створили разом із командою. Проект справді був не просто хорошим — він був блискучим.

Ніколас стояв поруч, спостерігаючи за реакцією клієнтів, і в його погляді було щось, чого не було раніше: легкий захват. Він навіть не помітив, як Еда підходить до нього, розгублена від власних емоцій, і на мить, перед тим, як вона прийняла рішення, обійняла його. Він стояв як камінь, вражений її непередбачуваним вчинком.

— Ми це зробили! — вигукнула Еда, обіймаючи Ніколаса, не стримуючи своїх емоцій. Вона була переповнена радістю і не могла утриматися від цього.

Ніколас стояв на місці, його перша реакція була здивування — він не звик до такого відкритого прояву емоцій, але не відштовхнув її. Його руки залишалися в повітрі, і він не знав, як правильно відповісти.

— Еда… — нарешті промовив він, намагаючись зберегти звичну стриманість, але в його голосі вже був якийсь новий відтінок.

— Що це було? — нарешті запитав він, коли вона відпустила його.

— Емоції, — весело відповіла Еда, блискаючи очима. — Це нормально, знаєте?

Вона швидко відпустила його, посміхаючись, але в її погляді залишалась безтурботна радість.

Ніколас замовк на мить, але його погляд став м'якшим. Він відчував щось нове — і це вже не викликало в ньому роздратування. Він глибше подивився на неї і ледь помітив усмішку на своєму обличчі.

— Хіба вам це не сподобалося?-жартуючи,питала Еда.

— Це було навіть приємно, — зізнався він, злегка посміхаючись. — Мабуть, я ще не звик до такого, але… це не було погано.

Еда злегка здивувалася, відчуваючи, як її серце робить стрибок. Це був той момент, коли він змінив своє ставлення до її емоцій, і вона могла відчути, що між ними відбувається щось важливе.

— Ви серйозно? — запитала вона, посміхаючись ще ширше.

Ніколас кивнув, трохи посміхаючись, і його очі м'якшали.

— Так, серйозно, — відповів він. — Я починаю розуміти, чому для тебе це так важливо.

Еда відчула, як її серце розцвіло від цих слів. Але, що важливіше, вона зрозуміла, що вже не сприймає Ніколаса так, як раніше. Він більше не був просто її холодним і відстороненим колегою, до якого вона ставилася з певною дистанцією.

Коли презентація добігла кінця, Еда стояла осторонь, спостерігаючи, як Ніколас спілкується з клієнтами. Він був таким, яким завжди — професійним і холоднокровним. Але тепер вона помічала тонкі зміни. Його погляд більше не здавався таким гострим, а в поведінці з’явилося щось людське, навіть тепле.

Її впевненість і легкість починали змінювати його. Хоча він і далі намагався триматися звично відсторонено, їй було зрозуміло: його маска тріскається. І це не викликало в неї страху чи сумнівів. Навпаки, їй ставало цікаво, ким він може стати, якщо дозволить собі трохи більше відкритості.

Тепер його реакція на її емоції починала змінювати і її ставлення до нього. Вона більше не бачила в ньому того недосяжного чоловіка, з яким важко було знайти спільну мову. Ні, тепер це був просто Ніколас — з усіма своїми вадами, але й з новим розумінням, яке, мабуть, ставало ще важливішим, ніж її емоційні реакції.

Цей момент став для неї сигналом — між ними відбувалася справжня зміна, і вона вже не була такою, як раніше. Тепер їхня динаміка стала іншою, більш відкритою, і навіть ці маленькі зміни в поведінці Ніколаса змусили її зрозуміти, що вона дивиться на нього інакше, ніж кілька місяців тому.