Перевірка амбіцій

Наступного дня, коли Еда прийшла до офісу, атмосферу тут вже було важко назвати звичною. Ніколас, здається, поставив перед собою нову мету — перевірити, чи дійсно вона варта всіх тих зусиль, які він витратив на те, щоб залишити її в своїй команді. У його очах було відчуття, наче він вирішив покласти її на «справжнє випробування».

Вона сиділа за своїм робочим столом, намагаючись не звертати увагу на його пронизливий погляд, але розуміла, що він був готовий до нових ігор. Він, як завжди, стояв біля її столу, без жодних емоцій на обличчі, просто дивлячись на неї з того своїм холодним інтелектом.

— Ну що, місіс Рівера, готові показати, що ваші амбіції заслуговують на місце в моїй команді? — його голос був таким жорстким, як зазвичай, і навіть у цих словах звучала його невелика іронія.

Еда підняла погляд, але замість того, щоб почати знову парирувати, цього разу вона вирішила вийти на наступний рівень. Вона зрозуміла, що прийшов час довести йому, що вона не така вже й проста. В її очах загорілися нові ідеї, і вона зібрала всі сили, щоб не показати, як сильно її слова заділи.

— Звісно, Ніколасе, — відповіла вона, не приховуючи впевненості. — Перевіряйте, я готова. У вас є план? Чи ви просто хочете побачити, як я падаю?

Ніколас хмикнув, спостерігаючи за її реакцією, але не сказав нічого. Замість цього він повільно поклав невеликий конверт на стіл перед нею.

— Це ваше завдання. Через два дні мені потрібно побачити проект, який буде не гіршим за найкраще, що я бачив, — сказав він холодно, майже без емоцій. — Якщо ви справитесь, це буде перший крок до того, щоб побудувати ваші амбіції в нашій команді.

Еда взяла конверт, уважно його розглядаючи. Її серце прискорилося, коли вона усвідомила, що це справжня перевірка її здатності працювати під тиском.

Перший проект у її кар’єрі був для багатої родини, що вирішила зробити ремонт у своїй величезній квартирі. Вона знала, що цей проект може стати її шансом проявити себе і переконати Ніколаса, що вона варта бути частиною його команди. Це було її перше серйозне завдання — дизайн інтер’єру для молодої сім'ї, яка мала високі вимоги до кожної деталі. Еда віддавалася роботі без залишку: вона витратила безліч годин на вивчення потреб клієнтів, розробку концепції та вибір кожного елемента інтер’єру. Вона обрала класичний стиль з елегантними, сучасними елементами, який би підкреслював статус і смак замовників.

Кожен етап проекту був для неї важливим. Вона вивчала ринки постачальників меблів і матеріалів, створювала кілька варіантів макетів і детально продумувала кольорові поєднання, що гармоніювали з планом простору. Кожна деталь, від освітлення до вибору тканини для подушок, була ретельно продумана, щоб зробити квартиру не просто зручною, а справжнім витвором мистецтва.

Коли Еда завершила дизайн і підготувала презентацію для Ніколаса, вона відчула неймовірне хвилювання. Вона не могла дочекатися, щоб показати свою роботу, хоч і знала, що кожен крок може бути останнім, якщо він не оцінить її старання.

Вона пройшла до його кабінету, тримаючи портфоліо в руках. Ніколас, сидячи за своїм столом, навіть не підняв погляду, поки вона не поклала перед ним свою роботу.

— Ось мій проект для клієнтів, — сказала Еда, намагаючись зберегти спокій і впевненість. — Я врахувала всі вимоги і постаралася зробити максимально стильний і функціональний інтер'єр.

Ніколас подивився на ескізи, уважно переглянув кілька сторінок, і на мить його погляд став ще холоднішим, ніж зазвичай.

— Ви знаєте, що я думаю, Едо? — сказав він, не піднімаючи погляду від паперів. — Це не те, що я очікував. Ви звільнені.

Еда відчула, як серце їй прискорилося, і кров миттєво ринула до голови. Вона не могла повірити, що він так легко відмовляється від її праці. Вона відчула, як злість почала підніматися всередині. Це не могло бути справжнім.

— Що? — вивела вона гучно, дивлячись на нього враженими очима. — Як ви можете сказати таке? Це все, на що ви здатні?! Я працювала над цим два дні, і ви просто так відмовляєтеся від моєї роботи?! Я вклала душу в цей проект, і ви... — її голос дрожав від емоцій. Вона навіть не могла вірити, що Ніколас міг так жорстко поставитись до її старань.

Вона була на межі того, щоб влаштувати справжній скандал. В її голові крутилося стільки слів, стільки образ і розчарувань, що вона вже готова була кричати на нього. Вона піднялася з місця, готова сказати йому все, що думає.

Але в наступний момент Ніколас підняв голову і злегка посміхнувся, дивлячись на її обличчя, сповнене розчарування та обурення.

— Я пожартував, Едо, — сказав він, і в його очах з’явився відтінок іронії. — Що ж, здається, вам варто вчитися бути трохи спокійнішою в таких ситуаціях. Ми тут не в театральній постановці. Чи плануєте ви залишити свій темперамент за дверима?

Еда, хоч і була вражена, не могла не помітити, як її нерви потихеньку заспокоюються, а розум починає приходити до тями. Вона не могла змусити себе залишити це без відповіді.

— О, вам справді подобається жартувати на моїй рахунок, так? — сказала вона з деяким сарказмом, хоч і серце її все ще билося швидше. — Але якщо я буду спокійною в кожній ситуації, ви просто перестанете отримувати задоволення від цієї "гри".

Ніколас не зміг стримати посмішку, коли побачив її реакцію. Його очі загорілися, і навіть у його холодному погляді з’явилася нотка цікавості.

— Можливо, ти маєш рацію, — відповів він, повільно встаючи з-за столу. — Але я все ж думаю, що тобі варто навчитися більше контролювати свої емоції. В цьому світі не всі шануватимуть твої нерви.

Еда різко піднялася і, зібравши всі свої сили, вийшла з його кабінету. Вона не хотіла показувати, як сильно вона злиттєво реагує на його маніпуляції, але всередині її серце билося від тривоги і відчуття, що цей "випадок" з Ніколасом ще далеко не закінчений.

Коли двері за нею закрилися, Ніколас залишився стояти, посміхаючись сам до себе. Йому подобалася ця "гра" з Едою. Він не знав, куди все це приведе, але це було цікаво.