Я лежала в ліжку, дивлячись у стелю. Думки крутилися в голові, не даючи заснути. Я думала про Таню, про Микиту, про завтрашній день. Я думала про сцену, про світло, про музику. Я думала про те, чи зможу я виступити добре.
Я взяла телефон і написала Насті:
«Я не можу заснути. Я хвилююся».
Вона відповіла миттєво:
«Це нормально. Але ти маєш відпочити. Завтра ти маєш бути в формі».
«Я знаю. Але я не можу викинути з голови Таню та Микиту».
«Послухай мене, Кріс, - написала вона. - Ти - найсильніша людина, яку я знаю. Ти пройшла через стільки всього. Ти впораєшся з цим. А завтра ти вийдеш на сцену й покажеш усім, хто ти є. І ніхто, навіть Таня, не зможе зупинити тебе».
Я усміхнулася. Настя завжди знала, що сказати.
«Дякую, Настю, - написала я. - Ти - найкраща подруга».
«Я знаю. А тепер спи. Завтра великий день».
Я поклала телефон і заплющила очі. Я намагалася заспокоїти дихання. Я уявляла сцену, світло, музику. Я уявляла, як танцюю. Я уявляла, як перемагаю.
Я заснула з посмішкою на обличчі.
#5877 в Любовні романи
#2544 в Сучасний любовний роман
#653 в Молодіжна проза
#176 в Підліткова проза
Відредаговано: 29.08.2026