Глава 19. Звинувачення. Брехня, яка ріже серце

Я відчула, як усередині мене закипає гнів. Мої руки затремтіли, але я не дозволила собі злякатися. Я вийшла вперед, стала поруч з Оленою й подивилася Тані прямо у вічі.

- Що ти хочеш сказати? - запитала я, і мій голос прозвучав твердо, хоча всередині мене тремтіло все.

Таня посміхнулася ще ширше. Вона обернулася до свого супутника, який увесь цей час стояв мовчки, і зробила жест рукою.

- Пане адвокате, - сказала вона. - Будь ласка, поясніть цим дівчатам, які проблеми можуть виникнути, якщо вони братимуть участь у конкурсі з учасницею, яка порушує правила.

Адвокат зробив крок уперед. Він відкрив папку, дістав звідти якісь папери й почав читати сухим, офіційним голосом:

- Відповідно до пункту 7.3 правил міжнародного конкурсу, використання заборонених технічних елементів під час виступу є порушенням. Це може призвести до дискваліфікації учасника або всієї команди.

- Які заборонені елементи? - вигукнула я. - Я нічого не порушувала!

Таня засміялася. Цей сміх був таким неприродним, таким театральним, що в мене по шкірі пробігли мурашки.

- Ти використовувала акробатичні елементи, які не дозволені в категорії «спортивні танці», — сказала вона. - Я бачила. У мене є відео.

- Я імпровізувала! - вигукнула я. - Там була перешкода на підлозі! Я мусила обійти її!

- Перешкода? - Таня прикинулася здивованою. - Яка перешкода? Я нічого не бачила. Напевно, тобі просто здалося.

Я відчула, як кров приливає до обличчя. Вона брехала. Вона знала, що це була вона, але вона робила вигляд, що нічого не сталося.

- Ти знаєш, що це було, - сказала я, намагаючись стримати гнів. - Ти кинула кульку на підлогу. Ти хотіла, щоб я впала.

- Я? - Таня притиснула руку до грудей, зображаючи образу. - Навіщо б я це робила? Я добра людина. Я прийшла допомогти вам уникнути проблем.

- Перестань прикидатися! - я зробила крок уперед. - Ти завжди хотіла знищити мене. Ти не можеш прийняти, що Микита обрав мене!

У залі повисла тиша. Я чула лише своє дихання та стукіт серця.

Таня повернулася до адвоката, який стояв поруч.

- Ви чули, пане адвокате? - сказала вона. - Вона визнала, що використовувала заборонені елементи. Це все, що нам потрібно.

Адвокат кивнув і зробив нотатку в своєму блокноті.

- Це не визнання! - вигукнула я. - Я не визнавала нічого!

- Заспокойся, Кріс, - сказала Олена, поклавши руку на моє плече. - Вона просто намагається вивести тебе з рівноваги. Не дай їй цього.

Я глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїтися. Олена мала рацію. Я не повинна була дозволяти Тані керувати моїми емоціями.

- Ти нічого не доведеш, - сказала я, дивлячись на Таню. - У мене є докази. Я знімала свій виступ на телефон. Там видно, що ти кинула кульку на підлогу.

Обличчя Тані на мить змінилося. Вона не очікувала цього. Але вона швидко опанувала себе.

- Відео можна підробити, - сказала вона. - Сьогодні технології дозволяють усе.

Я відчула, як у мені закипає лють.

- Ти не зупинишся, правда? - запитала я. - Ти будеш брехати, вигадувати, маніпулювати, поки не досягнеш своєї мети?

- Я просто хочу справедливості, - сказала Таня з невинним обличчям. - Якщо ти не винна, то тобі нема чого боятися.

Я відчула, як сльози підступають до очей, але я не дозволила собі заплакати. Не перед нею.

Раптом я почула голос Микити. Він говорив тихо, але твердо, і від цього голосу по спині пробігли мурашки.

- Досить, - сказав він.

Усі замовкли. Таня повернулася до нього, і на її обличчі з'явилася надія. Вона думала, що він встане на її бік.

- Микито, - сказала вона м'яко. - Я просто хочу допомогти...

- Ти хочеш знищити Кріс, - сказав він. - І я не дозволю цього.

Таня завмерла. Її обличчя стало блідим.

- Я... я не розумію, про що ти...

- Ти все розумієш, - сказав він. - Я бачив, що ти зробила на виступі. Я бачив, як ти кинула кульку на підлогу. Я хотів вірити, що це була випадковість. Я хотів вірити, що ти не така. Але ти показала своє справжнє обличчя.

Я витріщилася на Микиту. Він бачив. Він усе бачив.

- Микито, - сказала Таня, і її голос затремтів. - Я не...

- Досить, - повторив він. - Я кохаю Кріс. І я не дозволю тобі зіпсувати те, що в нас є. Ти чуєш мене? Ніколи. Більше. Не підходь до нас. Не наближайся до Кріс. Або я розповім усім, що ти справді зробила.

Таня стояла, роззявивши рот. Вона не очікувала такого. Вона думала, що він захищатиме її, як завжди.

- Я... я піду, - сказала вона тихо.

- Так, - сказав він. - Іди. І не повертайся.

Таня розвернулася й вийшла з залу. Адвокат пішов за нею, закриваючи папку.

Я стояла, не вірячи своїм очам. Микита зробив це. Він вибрав мене.

Я підбігла до нього й обійняла.

- Ти бачив, - прошепотіла я. - Ти все бачив.

- Я бачив, - відповів він, обіймаючи мене. - Я просто не хотів вірити. Але тепер я знаю правду. І я ніколи не дозволю їй зробити тобі боляче.

До нас підійшла Олена.

- Микито, - сказала вона. - Ти молодець. Я пишаюся тобою.

- Я просто захищав Кріс, - сказав він.

- Ти захищав нас усіх, - сказала Юля. - Таня могла зруйнувати нашу участь у конкурсі.

- Тепер вона не зможе, - сказала Катя. - Ми маємо докази. І ми маємо один одного.

- Ми - команда, - додала Іра. - І ми не дозволимо нікому нас роз'єднати.

Я відчула, як сльози підступають до очей. Але це були сльози радості.

- Дякую вам, - сказала я. - Я не знаю, що б я робила без вас.

- Ти б боролася, - сказала Настя, яка стояла поруч. - Ти завжди борешся.

Я усміхнулася. Вона мала рацію. Я боролася. І я перемогла.

***

Після того як Таня пішла, ми з Микитою вийшли в коридор. Я відчувала, що мені потрібно побути з ним наодинці.

- Микито, - сказала я. - Чому ти не сказав мені, що бачив?

Він зітхнув.

- Я не хотів вірити, що вона здатна на таке, - сказав він. - Я знав Таню давно. Я думав, що вона просто закохана. Але тепер я розумію, що вона одержима. І я не хочу, щоб ти страждала через це.