Коли я повернулася додому, мама й тато сиділи на кухні.
- Кріс, - сказала мама. - Ти була неймовірною. Ми пишаємося тобою.
- Дякую, мамо, - я обійняла її.
Тато підійшов до мене. Він обійняв мене й поцілував у лоба.
- Я пишаюся тобою, донько, - сказав він. - Ти довела, що ти гідна.
Я відчула, як сльози підступають до очей.
- Дякую, тату, - прошепотіла я.
- А тепер іди спи, - сказала мама. - Ти заслужила відпочинок.
Я піднялася до своєї кімнати. Упала на ліжко й заплющила очі. У моїй голові крутилися спогади про вечір. Сцена, світло, оплески. І Микита.
Я взяла телефон і написала йому:
«Сьогодні був найкращий день у моєму житті. Дякую тобі за все».
Він відповів миттєво:
«Це тільки початок, соня. Спи. Завтра буде новий день. І нові пригоди».
Я усміхнулася й заплющила очі.
Я заснула з посмішкою на обличчі.
#4722 в Любовні романи
#2074 в Сучасний любовний роман
#459 в Молодіжна проза
#96 в Підліткова проза
Відредаговано: 15.07.2026