Серце в ритмі 4/4

Глава 13. Остання крапля

Я підійшла до Тані. Вона стояла біля бару, тримаючи в руці келих.

- Таню, - сказала я.

Вона обернулася. Її обличчя було холодним і очі були повні ненависті.

- Кристино, - сказала вона. - Вітаю з виступом. Ти була... цікавою.

- Я знаю, що ти зробила, - сказала я. - І я знаю, навіщо.

- Не розумію, про що ти, - вона посміхнулася, але в її очах був страх.

- Ти кинула кульку на сцену. Ти хотіла, щоб я впала.

Вона замовкла. Її обличчя стало блідим.

- Це не доведено, - сказала вона.

- Мені не потрібні докази, - сказала я. - Я знаю правду. І я хочу, щоб ти знала: ти не зможеш зламати мене. Я сильніша за твої ігри.

Вона подивилася на мене з ненавистю.

- Ти думаєш, що ти особлива? - прошепотіла вона. - Ти просто чергова дівчина, яка закохалася в нього. Він забуде тебе, як забув усіх інших.

- Можливо, - сказала я. - Але я не буду бігати за ним, як ти. Я буду танцювати. І я буду щасливою. З ним або без нього.

Я розвернулася й пішла, залишивши її стояти з розкритим ротом.

Я відчувала перемогу. Не над нею. Над собою.

Я повернулася до команди. Дівчата стояли в колі, тримаючись за руки.

- Кріс, - сказала Олена. - Ти - частина нас. Ти - наша родина.

Я відчула, як сльози знову підступають до очей.

- Дякую, - прошепотіла я.

Ми обійнялися. Усі разом. Я відчула, як тепло розливається по всьому тілу.

Ми були командою. Ми були родиною. Ми були «Акцентом».

І цей вечір назавжди залишиться в моїй пам'яті.

Подобається

#4722 в Любовні романи
#2074 в Сучасний любовний роман
#459 в Молодіжна проза
#96 в Підліткова проза

Відредаговано: 15.07.2026