Глава 8. День перед виступом. Безсонна ніч

Я не спала всю ніч.

Лежала на ліжку, дивилася в стелю й намагалася заспокоїти своє серце, яке вибивало чечітку десь у горлі. Завтра. Завтра я вийду на сцену. Завтра я танцюватиму перед сотнями людей. Завтра все зміниться.

Телефон лежав поруч. Я взяла його, відкрила чат із Микитою й перечитала його останнє повідомлення:

«Ти готова. Я знаю. Просто будь собою. І пам'ятай - я буду там. Я завжди буду там».

Я усміхнулася в темряві. Він умів заспокоїти мене одним реченням. Я притиснула телефон до грудей і заплющила очі. У моїй голові крутилися думки: про Таню, про виступ, про те, чи зможу я виправдати очікування.

Але десь глибоко всередині я знала: я зможу. Я повинна.

Я раптом згадала розмову з татом. Він тоді сказав: «Якщо вже почала - роби це добре. Не дозволяй нікому принижувати тебе». Я відчула, як ці слова додають мені сили. Мій тато, який спочатку був проти, тепер вірив у мене. І я не мала права підвести його.

Я повернулася на бік і спробувала заснути. Але сни не йшли. Замість них я бачила сцену, світло, обличчя людей. І одне обличчя, яке виділялося з-поміж усіх. Микита.

Я заснула лише під ранок. І мені снився танець. Повільний, ніжний, під його музику. І його очі, які дивилися на мене з такою ніжністю, що я прокинулася з посмішкою.

Але перед тим, як заснути, я ще довго переписувалася з Настею.

«Кріс, ти спиш?» - написала вона о першій ночі.

«Ні. А ти?»

«Теж не можу. Хвилююся за тебе більше, ніж ти сама».

«Дурненька. Я впораюся».

«Я знаю. Просто... будь обережна з Танею. Вона небезпечна».

«Я знаю. Але я не дозволю їй зіпсувати мій вечір».

«Ось це моя дівчинка! Завтра ти будеш зіркою. А зараз спи».

«Спробую. Добраніч, Настю».

«Добраніч, Крис. Люблю тебе».

«Я тебе теж».

Я поклала телефон і заплющила очі. Настя була моєю бронею. Моєю подругою, яка завжди була поруч. І це додавало мені сил.