Розділ 30. Вона зможе

Тимур

Наші тіла горять. Я притуляюся губами до її щоки, ніжно цілуючи. Блять, як мені не вистачало її гладенької шкіри та солодкого запаху. Вона зводить мене з розуму, вже звела. Як вона стільки часу може жити з Мазуром під одним дахом…. Я готовий його пошматувати.

Я міг з’явитися раніше, але я перерив всі справи, зустрівся з багатьма людьми, які допомогли мені вийти на ворогів Мазура. Я поспілкувався особисто з деякими з них. Вони розповіли, що Алекс незаконно переказує кошти на невідомі рахунки та не сплачує борги. А сума у нього така достатньо поважна. Потрібно копати далі. Бо це лише їхні слова, а немає доказів.

Коли вона підняла руку з кільцем, у мене наче світ перевернувся. Ніби я не тут зараз, а у незвіданій галактиці. Дихання перекрило, та на мить затуманився розум. Чорт, це так боляче. Розуміти, що людина, яку ти кохаєш, одружена з іншим. Так, я не побоюся сказати, що я її кохаю.

— Ну так що? Чому ти зараз з Алексом, а не зі мною?

Я повільно рухаюся вздовж її вуха до шиї. На ній шикарне плаття, яке окреслює її широкі стегна та дупу.

— Тимуре, тобі потрібно йти. Не можна, щоб Алекс побачив тебе.

Її голос звучить дещо схвильовано.

— Переживаєш за мене? — мої губи торкнулися скроні.

— Ні. Просто хочу, щоб ти зник, — голос став одразу більш різким.

— Я тобі не вірю, — моє дихання обпікає її ніжну шкіру.

— Мені байдуже.

— І в цьому я сумніваюся.

— Та роби що хочеш! — вона знервовано гаркнула мені в обличчя.

— Ой, ти навіть не уявляєш, що я хочу зараз зробити з тобою.

Моя рука повільно пересувається на її талію. Вона не виривається, а лише переривчасто дихає, час від часу прикриваючи очі.

— Не чіпай, — шипить.

— Та не вже? Я настільки тобі огидний?

Вона нічого не відповіла, лише опустила лице вниз, уникаючи мене.

— Скажи правду, — почав я. — Він шантажує тебе? Він має на твою сім’ю щось таке, що ти була змушена погодитись на його умови, щоб це все не випливло на поверхню?

Я поставив питання на пряму. Ліна напружилась та помітно притиснулась до стіни. Опустивши очі, я зустрівся з її бентежним поглядом. Їй точно було що сказати, але я не впевнений чи вона захоче цим ділитися зі мною. Можливо Алекс так її залякав, що вона боїться хоч щось пискнути не так. Сумніви бігали в її голові. Вона просто дивилась в мої очі, а я в її, чекаючи відповідь.

— Ну ж бо, скажи. Я переверну світ для тебе. Тільки скажи, — тихо прошу я, проводячи пальцями по її волоссю.

Я бачу, як вона бореться сама з собою. Схопивши її за плечі, притиснув до себе.

— Скажи…

Наступила тиша. Ніхто з нас не рухався. І я відчайдушно очікував.

— Алекс шантажував мене… — шепоче вона та зажмурює небесні очі. — Я вийшла за нього, щоб він не здав батька поліції. Він дізнався про всі брудні справи в компанії.

— Чорт забирай, сонце, чому ти одразу все не розповіла мені?

Я ледь стримуюся, щоб зараз не вийти й не набити Мазуру морду просто посеред бісового аукціону. Покидьок…

— Після нашої зустрічі на наступний день батько залетів у будинок весь переполоханий та почав кричати на мене, — я провів кісточками пальців по її щоці. — Мовляв, Алекс бачив через камери мого коханця і тепер сумнівається у моїй вірності та прагненні виходити за нього. Тому шантажує батька.

— От сукин син! — кров кипіла у жилах. — Я його вб’ю.

Я миттєво відходжу від Ліни та крокую у бік дверей. Я його зараз знищу. Переламаю всі кістки та виб’ю щелепу. І нехай дивляться люди. Мені на них начхати. Яке він має право так просто використовувати людей? Керувати ними як тими ляльками у театрі, смикати за ниточки. Робить те, що йому заманеться. Ну звісно, він же син бізнесмена. Голова найбільшої компанії у місті.

— Тимуре, не йди! Прошу…

Лінин голос повністю зламався. Вона тихо шепотіла та схлипувала. Саме це змусило мене зупинитися. Я не витримую того, коли вона плаче. Була б моя воля, я б нікого не хотів бачити її заплакане лице. Ніколи. Хочу, щоб на її обличчі завжди була радісна усмішка.

— Не йди… Ти зробиш лише гірше…

Я стою перед дверима спиною до неї. Мої руки самі стискаються у кулаки. В голові гул. Я ледь стримуюся від емоцій. З однієї сторони, для кого я зроблю краще? Зрозуміло, що для Алекса. Я зараз піду його розмалюю, він поскаржиться в поліцію і мене оформлять по повній програмі. З другої сторони, страшенно хочеться помститися хоча б фізичними стусанами за Ліну.

Маленька рука опускається на моє плече. Я відчуваю її дихання позаду. Не можу стриматись — обертаюся та обхоплюю її прекрасне обличчя руками.

— Я так хочу відімстити йому.

— Побиття — це занадто легка помста, — хрипить вона, зазираючи в мої очі.

— Ти розумніша ніж я, зміючко… — обережно цілую її в чоло. — Це дійсно занадто просто.