Перша схованка

Герої дісталися невеликої галявини, де ліс трохи розчищувався, і Максим уважно переглянув карту.

— Ось воно, — прошепотів він. — Наступна точка позначена прямо тут.

Вадим обережно оглянув околиці.

— Поки що нікого не видно. Але ті сліди досі ведуть поруч.

Діана стиснула руку Анни.

— Ми повинні бути готові до будь-чого, — сказала вона.

Василь кивнув і підійшов до невеликого куща, під яким виднілася дерев’яна коробка, майже повністю замаскована листям та гілками.

— Схованка, — тихо промовив він. — Обережно.

Максим нахилився і обережно витяг коробку. Вона була запилена, але цілісна. Усередині лежали кілька старих паперів та фотографій, які, зауважив Максим, могли стосуватися подій, що передували війні.

— Це неймовірно, — прошепотів він, розкриваючи один із документів. — Тут детально описані позиції та маршрути, яких ніхто не очікував.

Раптом серед дерев пролунав тихий хрускіт.

— Він тут! — крикнув Вадим. — Спостерігач!

Тінь промайнула біля дерев і на мить показала постать людини, яка, очевидно, слідкувала за ними.

Василь спокійно підняв руку:

— Не панікуйте. Ми зможемо зберегти документи і дати йому лише можливість спостерігати.

Максим схопив коробку та притиснув її до грудей.

— Тоді рухаємося далі, тихо, — наказав він.

Діана і Анна кивнули, і група повільно рушила вглиб лісу, ховаючись серед густих дерев.

— Він за нами спостерігає, — прошепотіла Діана. — Але тепер ми знаємо, що не можемо зупинятися.

Максим подивився на карту: попереду ще кілька точок, і кожна з них могла приховувати небезпеку… або важливу інформацію, яка змінить усе.

— Попереду нові випробування, — тихо сказав він, — але разом ми впораємося.

Ліс став ще темнішим, а тіні рухалися так, ніби самі дерева спостерігали за ними.

                                      Сторінка-48