Сонце вже майже сідало за обрій, коли Діана та Анна завершували допомогу мешканцям. Вони несамовито сміялися, ділячись історіями про своє дитинство та маленькі пригоди в містечку.
— Ти справді смілива, — сказала Анна, витираючи руки об фартух. — Я б не наважилася робити те, що ти робиш кожного дня.
Діана знизала плечима і посміхнулася.
— Можливо, але разом із друзями завжди легше.
Анна схилила голову і задумливо глянула на Діану.
— Я відчуваю, що ми зрозуміємо одна одну навіть без слів. Може, ми станемо подругами на все життя?
Діана здивовано підняла брови, а потім широко посміхнулася.
— Я б дуже цього хотіла.
Вони обнялися, і це обіймання стало символом нової дружби, яка витримає випробування часом і подіями, які вже почали змінювати їхній світ.
Вечірнє небо переливалося червоними та золотими відтінками, відображаючи теплі почуття, які зародилися між двома дівчатами.
Діана зрозуміла, що тепер у неї є не тільки Максим, який завжди був поряд, а й Анна — людина, яка стане її надійною опорою у найскладніші часи.
— Завтра ми знову допомагатимемо людям? — запитала Анна, дивлячись на горизонт.
— Так, — відповіла Діана. — І разом ми зможемо зробити ще більше.
Вони ще раз переглянули документи, які Максим тримав удома, і зрозуміли: попереду їх чекають нові пригоди, небезпеки та випробування, але тепер вони були не одні.
І це стало початком міцної дружби, яка витримає будь-яку бурю, що насувалася на їхній світ.
Сторінка-45