Діана та Анна сиділи на лавці біля річки, перевантажені роботою, але щасливі від нових знайомств.
— Діана, — почала Анна, — я ніколи не зустрічала когось, хто так само як я хоче робити добро.
Діана посміхнулася.
— Мені теж пощастило зустріти тебе. Ти відчуваєш, коли хтось потребує допомоги. Це рідкісне.
Анна взяла Діану за руку.
— Тобі можна довіряти. Я знаю це.
Вони разом глянули на воду. Сонячні промені переливалися на поверхні річки, як маленькі вогники.
Сторінка-44