Герої обережно йшли вузькою стежкою лісу, намагаючись залишитися непоміченими.
Кроки за ними стали тихішими, але Максим відчував: хтось і далі стежить.
— Вони слідкують, — тихо сказав він. — Потрібно не втратити документи.
Раптом із-за дерев перед ними виринула постать у темному плащі.
— Стоп! — голосно крикнув незнайомець.
Вадим миттєво підняв руки, а Максим притиснув документи до грудей.
— Хто ви? — запитав Василь спокійно, не відводячи погляду від людини.
— Я… просто шукаю дорогу, — пробурмотів незнайомець, але очі його блищали підозрою.
Максим зрозумів, що це перше реальне зіткнення з людиною, яка теж цікавиться документами.
— Ми не шукаємо проблем, — сказав він, — але якщо хочеш мирно пройти, краще відійди.
Незнайомець зважився ще на крок вперед, але Василь обережно поставив ногу, показуючи: дорога назад відкрита.
— Добре, — бурмотів той і швидко зник у лісі.
Вадим видихнув з полегшенням.
— Це було близько. Могло закінчитися дуже погано.
Максим кивнув.
— Так. І я відчуваю, що попереду ще буде небезпека.
Діана стиснула руку Максима.
— Тільки будьмо разом.
Вони рушили далі, занурюючись глибше в ліс, де карта вказувала нові таємниці.
Сторінка-39