Кроки біля входу

Максим ще раз подивився на старий блокнот.

Сторінки були пожовклі, але записи виглядали важливими. Він уже хотів перегорнути наступну сторінку, коли раптом почув тихий звук.

Хрускіт.

Ніби хтось наступив на суху гілку.

Максим різко підняв голову.

— Ви це чули?

Вадим завмер.

— Так…

Діана насторожено подивилася в бік входу до бункера.

— Хтось там є?

Усі замовкли.

Знову пролунав звук.

Тепер ближче.

Василь швидко загасив палаючу гілку об стіну. Усередині стало майже зовсім темно.

— Тихо, — прошепотів він.

Максим відчув, як серце почало битися швидше.

Кілька секунд усі стояли, не рухаючись.

Потім біля входу з’явилася тінь.

Вадим ледве стримав подих.

Тінь затрималася на мить.

Ніби людина намагалася зазирнути всередину.

Максим міцніше стиснув старий блокнот.

Він зрозумів одну важливу річ:

Тінь повільно ворухнулася.

І раптом швидко зникла.

Зовні знову почувся звук кроків, що віддалялися між деревами.

Діана тихо видихнула.

— Він пішов…

Василь обережно виглянув назовні.

Ліс був тихий.

— Знову той самий незнайомець, — сказав він.

Максим вийшов із бункера і уважно подивився в бік дерев.

Але там уже нікого не було.

Лише вітер тихо хитав гілки.

— Він знає про це місце, — тихо сказав Максим.

Вадим нервово посміхнувся.

— Схоже, наша пригода стає значно цікавіша.

Максим подивився на старий блокнот у своїх руках.

І раптом зрозумів:

ця таємниця може бути небезпечною.

І, можливо, саме тому хтось так наполегливо намагається дізнатися її першим.

                                      Сторінка-33