Максим на мить затримав руку на кришці металевої коробки.
Усередині панувала тиша. Чути було лише слабке потріскування палаючої гілки.
— Ти впевнений, що варто це робити? — тихо запитала Діана.
Максим глянув на Василя.
Той кілька секунд мовчав, ніби зважував щось у думках.
— Відкривай, — сказав він нарешті. — Але повільно.
Максим обережно підняв кришку.
Старий метал тихо заскрипів.
Всередині лежало кілька пожовклих паперів, маленький шкіряний блокнот і старий компас.
— Нічого собі… — прошепотів Вадим.
Максим узяв блокнот і обережно відкрив першу сторінку.
Папір був старий, але напис ще можна було прочитати.
— Тут щось написано… — сказав він.
— Читай, — попросив Василь.
Максим повільно прочитав перші рядки:
— “Якщо хтось знайде це місце, значить війна вже близько. Ми сховали тут документи, які не повинні потрапити до чужих рук…”
У бункері запанувала тиша.
Діана здивовано подивилася на нього.
— Про яку війну вони говорять?
Василь узяв один із паперів і уважно подивився на нього.
Його обличчя стало серйознішим.
— Схоже, ці документи пов’язані з військовими планами, — тихо сказав він.
Вадим нервово засміявся.
— Чекайте… ви хочете сказати, що ми знайшли справжні військові документи?
— Можливо, — відповів Василь.
Максим перегорнув ще одну сторінку блокнота.
Там був намальований грубий план місцевості.
І на ньому було позначено ще кілька місць у лісі.
— Дивіться, — сказав він.
Він показав на карту.
— Тут є ще позначки.
Вадим широко розплющив очі.
— Тобто… цей бункер не єдиний?
Василь повільно кивнув.
— Схоже, що так.
Максим знову подивився на старі записи.
У цей момент він відчув, що їхня пригода тільки починається.
І що таємниця цієї карти може виявитися значно більшою, ніж вони уявляли.
А десь далеко за межами тихого містечка світ уже наближався до нової великої війни — Друга світова війна.
Сторінка-32