Темний вхід

Кілька секунд усі мовчки дивилися на старий бункер.

Його бетонні стіни були потріскані від часу, а частина входу заросла густими кущами. Здавалося, що ця споруда стояла тут багато років, прихована від людських очей.

— Ви серйозно думаєте… що нам варто туди зайти? — тихо запитала Діана.

Вадим зробив крок ближче до входу.

— А хіба ми пройшли весь цей шлях, щоб просто подивитися на нього?

Максим стояв мовчки. Він уважно дивився на темний отвір, що вів усередину.

Його серце билося швидше.

— Карта привела нас саме сюди, — сказав він. — Значить це місце важливе.

Василь повільно кивнув.

— Але пам’ятайте: старі місця можуть бути небезпечними.

Він підійшов до входу і обережно відсунув кілька гілок.

Усередині панувала темрява.

Звідти тягнуло холодом і сирістю.

Вадим нахилився вперед.

— Там щось видно?

— Майже нічого, — відповів Василь.

Максим знайшов на землі довгу суху гілку і підняв її.

— Якщо підпалити її, буде хоч трохи світла.

Через хвилину гілка вже горіла слабким полум’ям.

Максим обережно зайшов у бункер першим.

Стіни всередині були вологими, а повітря — важким і холодним.

Його кроки лунали тихим відлунням.

— Тут… дуже старо, — прошепотів Вадим, заходячи слідом.

Діана залишалася ближче до входу.

— Будьте обережні.

Максим підняв палаючу гілку вище.

Світло ковзнуло по стінах.

І раптом він побачив щось на підлозі.

— Зачекайте… — тихо сказав він.

Він нахилився.

Під шаром пилу лежала стара металева коробка.

Василь одразу підійшов ближче.

— Не поспішай її відкривати.

Максим обережно витер пил рукою.

На кришці коробки був вибитий знак.

Той самий символ, що і на карті.

Вадим тихо прошепотів:

— Схоже… ми знайшли саме те місце.

Максим повільно поклав руку на кришку.

І в ту мить він відчув, що відповідь на багато запитань може бути прямо всередині цієї коробки.

                                     Сторінка-31