Ранок тривожних думок

Ранок у містечку почався тихо. Туман повільно піднімався з річки, огортаючи вузькі вулиці блідою серпанковою ковдрою.

Максим прокинувся раніше, ніж зазвичай. Сон цієї ночі був неспокійним. Йому здавалося, що він постійно бачить той самий ліс, ті самі сліди на землі і постать, яка зникає між деревами.

Він підвівся з ліжка і підійшов до вікна.

Місто ще тільки прокидалося. Десь у дворі загавкав пес, а на сусідній вулиці хтось відкривав ворота.

Максим провів рукою по волоссю, намагаючись зібрати думки.

— Це не може бути випадковістю… — тихо сказав він сам собі.

Хтось у лісі стежив за ними.

І карта, яку вони знайшли, явно була важливою.

Раптом у двері тихо постукали.

— Максиме? — почувся голос Наталії.

— Заходь.

Сестра відчинила двері і зайшла до кімнати.

— Ти вже прокинувся? — здивовано сказала вона. — Зазвичай тебе треба будити.

Максим усміхнувся.

— Сьогодні просто не спалося.

Наталія уважно подивилася на нього.

— Це через учорашнє?

Максим на секунду замовк.

— Можливо.

Він не хотів хвилювати сестру, але Наталія завжди добре розуміла, коли з ним щось не так.

— Максиме… — тихіше сказала вона. — Я чула розмову вчора ввечері.

— Про війну?

Вона кивнула.

— Люди в місті теж починають говорити про це.

Максим подивився у вікно.

Десь далеко над дахами будинків повільно пролітав зграя птахів.

— Сподіваюся, це лише чутки, — сказав він.

Але всередині він відчував, що все значно серйозніше.

У цей момент на вулиці пролунав знайомий голос.

— Максиме!

Він виглянув у вікно.

Біля воріт стояв Вадим.

— Виходь! — крикнув він. — Василь нас чекає.

Максим швидко одягнувся.

Коли він вийшов на подвір’я, Вадим уже нетерпляче ходив туди-сюди.

— Угадай що? — сказав він.

— Що?

Вадим нахилився ближче і тихо прошепотів:

— Василь сказав, що сьогодні ми знову підемо до лісу.

Максим відчув, як у ньому прокидається цікавість.

— До того самого місця?

Вадим усміхнувся.

— Саме так.

Максим подивився у бік лісу, який виднівся за містом темною смугою дерев.

І чомусь він був упевнений:

Сьогодні вони дізнаються щось важливе.

А можливо — зустрінуть того, хто спостерігав за ними вчора.

                                  Сторінка-27