26 сторінка першої частини

Того вечора Максим повернувся додому втомлений, але його думки були неспокійні. Ліс, сліди на землі, загадкова людина і стара карта — усе це не виходило з голови.

Коли він зайшов до будинку, у кухні горіло світло. Там сиділи його батько та кілька сусідів. Вони розмовляли тихо, але в їхніх голосах відчувалося хвилювання.

Максим не хотів підслуховувати, але слова самі долинули до нього.

“Кажуть, ситуація в Європі стає все гіршою,” – сказав один із чоловіків.

Батько Максима тяжко зітхнув.

“Якщо почнеться велика війна… вона зачепить усіх.”

Максим завмер біля дверей.

Він ніколи раніше не чув, щоб дорослі говорили про війну так серйозно. У їхніх голосах не було звичних жартів чи спокою — лише тривога.

Один із сусідів тихо сказав:

— Люди говорять, що армії вже готуються. Ніхто не знає, коли це почнеться… але всі відчувають, що щось наближається.

У кухні запала коротка тиша.

Батько Максима повільно провів рукою по столу і подивився у вікно, де темніло вечірнє небо.

— Я пам’ятаю, що розповідав мій батько про минулу війну, — тихо сказав він. — Люди думали, що вона буде короткою… але вона змінила цілий світ.

Максим відчув, як у грудях з’явилося дивне відчуття. Наче слова дорослих були важчими, ніж він міг зрозуміти.

Він тихо зайшов до кухні.

— Тату… — обережно сказав він.

Чоловіки повернули голови. Розмова одразу стихла.

Батько подивився на сина і ледь усміхнувся, але в його очах все ще залишалася тривога.

— Уже пізно, Максиме. Іди відпочивай.

Хлопець кивнув, але перед тим як піти, ще раз подивився на чоловіків, які сиділи за столом.

Їхні обличчя були серйозними, а розмова про війну зависла у повітрі, наче важка хмара перед грозою.

Тієї ночі Максим довго не міг заснути.

Перед його очима знову і знову з’являлися сліди в лісі, загадкова постать між деревами і стара карта.

А десь далеко, за межами маленького містечка, світ повільно наближався до бурі, яка незабаром змінить життя мільйонів людей.

І життя Максима також.

                                    Сторінка-26