25 сторінка першої частини

Після того як загадкова постать зникла між деревами, Василь повільно підійшов до того місця, де вона стояла кілька секунд тому.

“Ідіть сюди,” – тихо сказав він.

Максим, Вадим і Діана обережно підійшли ближче. Земля під ногами була м’якою після нічної роси.

Василь вказав на ґрунт.

“Що ви бачите?”

Максим нахилився і придивився. Спочатку він помітив лише кілька зламаних травинок. Але потім його очі зупинилися на чомусь іншому.

“Слід,” – сказав він.

На землі чітко виднілася відбиток підошви.

Вадим присів поруч.

“Точно. І він зовсім свіжий.”

Василь кивнув.

“Добре. Тепер зверніть увагу на глибину сліду.”

Максим придивився уважніше.

“Він глибший з одного боку… ніби людина швидко повернулася.”

“Саме так,” – сказав Василь. – “Це означає, що він побачив нас і швидко змінил напрямок.”

Діана оглянулася навколо.

“Тобто він спостерігав за нами?”

Василь не відповів одразу. Він уважно оглянув інші сліди.

“Можливо,” – сказав він. – “Але найважливіше зараз інше. Ви навчились бачити те, що інші не помічають.”

Вадим усміхнувся.

“Схоже, ми вже трохи детективи.”

Максим тихо засміявся, але в його голові крутилися інші думки.

Хто був у лісі.

І ця людина точно знала, що вони тут.

Василь підвівся і подивився на хлопців.

“На сьогодні досить. Повертаємося в місто.”

“А як же місце на карті?” – запитав Максим.

Василь відповів спокійно:

“Туди ми підемо. Але не сьогодні.”

Максим кивнув, хоча всередині відчував сильну цікавість.

Він ще раз подивився на сліди на землі.

І раптом зрозумів одну важливу річ:

Їхня пригода вже почалася.

І, можливо, хтось інший теж шукає те саме, що й вони.

                                   Сторінка-25