21 сторінка першої частини

Коли вони вийшли з лісу і піднялися на стежку, що вела до містечка, Максим все ще відчував напруження. Йому здавалося, що погляди ховаються у кожному дереві, у кожному кущі.

Раптом він помітив знайоме обличчя на узбіччі дороги. Серце хлопця стислося.

“Михайло?” – прошепотів Максим.

Так, саме він. Михайло Ткач стояв під деревом, спостерігаючи за ними з холодною посмішкою. Його руки були в кишенях, а погляд сповнений цікавості та провокації.

Вадим відчув напруження і трохи підсів ближче до Максима.

“Що він тут робить?” – тихо запитав він.

Максим підняв руку, запрошуючи обережність. Він знав, що Михайло любить провокувати і шукати слабкі місця.

Михайло зробив крок уперед і голосно сказав:

“О, дивіться-но! Наш герой Макс і його маленький друг Вадим. А ще дівчинка, яка завжди поруч.”

Діана крокнула трохи вперед, не відводячи погляду від Михайла.

“Що тобі потрібно, Михайло?” – запитала вона спокійно, але з легкою тремтливістю в голосі.

Михайло засміявся. “Просто цікавлюся, куди ви йдете і що приховуєте. Може, якісь секрети? Старі карти, бліндажі…”

Максим відчув прилив адреналіну. Йому потрібно було діяти обережно, не показуючи страху.

“Це наші справи,” – твердо сказав він. – “І вони нікому не шкодять.”

Михайло лише посміхнувся ширше і зробив крок назад. “Добре, добре… але пам’ятай, Максе, я завжди все помічаю.”

Він розвернувся і повільно пішов у бік міста, залишаючи хлопців із дивним відчуттям тривоги.

Вадим видихнув. “Він стежив за нами…”

Максим кивнув, дивлячись у напрямку, куди зник Михайло.

“Так. І тепер нам потрібно бути ще обережнішими,” – сказав він.

Діана стиснула його руку: “Ми впораємося. Разом.”

Максим подивився на друзів і відчув, що навіть попереду невідомість і небезпека, підтримка Діани і Вадима робить його сильнішим.

Але всередині він вже розумів, що історія з бліндажем і картою тільки починається… і справжня буря ще попереду.

                                   Сторінка-21