19 сторінка першої частини

Після кількох хвилин мовчання Максим знову почав оглядати бліндаж. Чим довше він дивився навколо, тим більше помічав дрібні деталі.

У дальньому кутку під стіною стояла стара дерев’яна полиця. Частина дощок виглядала трохи зміщеною, ніби її колись рухали.

“Гей, подивіться сюди,” – сказав Максим.

Вадим підійшов ближче.

“Що ти знайшов?”

Максим обережно натиснув на одну з дощок. Вона легко зсунулася вбік, відкриваючи невелику нішу в стіні.

Усередині стояв невеликий металевий ящик.

Вадим тихо присвиснув.

“Схоже на справжню схованку.”

Василь повільно підійшов ближче. Його обличчя стало ще серйознішим.

“Обережно,” – сказав він.

Максим витягнув ящик із ніші і поставив його на стіл. Метал був холодний і трохи іржавий, але замок виглядав цілим.

“Як думаєте, що всередині?” – запитав Вадим.

Максим повільно відкрив кришку. Замок тихо клацнув.

Усередині лежало лише кілька речей:

Стара кишенькова компас, невеликий складний ніж і складений аркуш паперу.

Максим узяв компас. Стрілка повільно рухалася, показуючи напрямок.

“Це все?” – здивувався Вадим.

Але Василь уважно дивився на папір.

“Розгорни його,” – сказав він.

Максим відкрив аркуш. На ньому була намальована ще одна карта, але значно менша. Вона показувала лише частину лісу — і в центрі був позначений червоний хрест.

Під картою був напис:

“Якщо ви читаєте це — значить, час настав. Ідіть туди, де починається стара дорога.”

Максим відчув, як по спині пробіг холодок.

“Що це означає?” – тихо запитав він.

Василь довго мовчав, а потім сказав:

“Це означає… що цей бліндаж був лише першою підказкою.”

Вадим широко посміхнувся.

“Тобто… це справжня таємниця?”

Максим подивився на маленьку карту.

Йому здавалося, що вони щойно відкрили двері до чогось набагато більшого.

І тепер дороги назад уже не було.

                                   Сторінка-19