17 сторінка першої частини

Після зустрічі з кабаном вони ще деякий час йшли лісовою стежкою. Повітря було прохолодним, а сонячні промені пробивалися крізь густе листя.

Максим уже почав думати, що тренування на цьому закінчиться, але раптом Василь звернув зі стежки.

“Куди ми йдемо?” – запитав Вадим.

“Побачите,” – відповів Василь.

Вони пройшли ще кілька хвилин крізь кущі та старі дерева. Нарешті Василь зупинився біля невеликого пагорба, зарослого травою і мохом.

“Подивіться уважно,” – сказав він.

Максим підійшов ближче. Спочатку він нічого не помітив, але потім побачив щось дивне — у землі була стара металева дверцята, майже повністю схована під листям.

“Що це?” – здивовано запитав він.

Василь нахилився і відгорнув кілька гілок.

“Старий бліндаж,” – відповів він. – “Його збудували багато років тому.”

Вадим широко розплющив очі.

“Тут… під землею?”

Василь кивнув.

Максим обережно доторкнувся до холодного металу. Дверцята були старі, але виглядали міцними.

“Ви тут були раніше?” – запитав він.

“Так,” – відповів Василь. – “Але давно.”

Він повільно відкрив дверцята. Вони тихо заскрипіли.

Зсередини повіяв прохолодний запах сирої землі.

Максим і Вадим обмінялися поглядами.

“Можемо спуститися?” – запитав Вадим.

Василь на мить задумався, а потім усміхнувся.

“Добре. Але обережно.”

Всередині було темно. Лише вузький промінь світла падав через відчинений люк.

Максим зробив перший крок униз по старих дерев’яних сходах.

Він ще не знав, що цей покинутий бліндаж зберігає речі і таємниці, які можуть змінити їхнє життя.

                                 Сторінка-17