16 сторінка першої частини

Тріск гілок став голоснішим. Максим напружено вдивлявся між деревами, намагаючись зрозуміти, що саме рухається в їхньому напрямку.

Раптом із густих кущів виринуло темне тіло. Великий дикий кабан вийшов на стежку за кілька метрів від них. Він зупинився і важко пирхнув, дивлячись на людей.

Вадим тихо прошепотів:

“Це… кабан.”

Максим відчув, як напружилися всі його м’язи. Він чув, що дикі кабани можуть бути небезпечними.

Василь підняв руку ще вище, даючи знак стояти спокійно.

“Не рухайтеся,” – сказав він тихим, але впевненим голосом.

Кабан зробив кілька кроків уперед, обнюхуючи повітря. На мить здалося, що він може кинутися вперед.

Серце Максима гупало так голосно, що йому здавалося — його чути на весь ліс.

Але Василь залишався абсолютно спокійним.

“Повільно відійдемо назад,” – тихо сказав він. – “Без різких рухів.”

Хлопці почали обережно відступати, крок за кроком.

Кабан ще кілька секунд дивився на них, а потім різко повернувся і побіг у глибину лісу, ламаючи гілки на своєму шляху.

У лісі знову стало тихо.

Вадим видихнув.

“Я думав, він зараз побіжить на нас,” – сказав він.

Василь усміхнувся.

“Саме тому я казав: спокій важливіший за силу.”

Максим кивнув. Він відчув, що щойно пройшов свою першу справжню перевірку.

І хоча це була лише зустріч із диким звіром, він зрозумів одну важливу річ: у небезпечній ситуації паніка — найгірший ворог.

Василь подивився на хлопців і сказав:

“Це був тільки початок вашого навчання.”

Максим і Вадим переглянулися.

Здається, попереду їх чекало ще багато випробувань.

                                  Сторінка-16