13 сторінка першої частини

Того ж дня, коли сонце почало хилитися до заходу, Максим, Вадим і Діана вирішили пройтися назад до містечка. Дорога пролягала повз старий млин, де часто збиралися підлітки.

Коли вони підійшли ближче, Максим помітив знайому постать. Біля входу стояв Михайло Ткач разом із кількома хлопцями. Його погляд одразу зупинився на Максимові.

“Дивіться, хто йде,” – з насмішкою сказав Михайло. – “Наш герой.”

Максим зупинився, але не відповів. Він уже знав, що Михайло любить провокувати конфлікти.

“Кажуть, ти знову рятував когось на ринку,” – продовжив Михайло. – “Думаєш, ти кращий за всіх?”

Вадим зробив крок уперед і спокійно сказав:

“Він просто робить правильні речі. Чого ти взагалі чіпляєшся?”

Михайло здивовано подивився на Вадима. “О, так у нього вже з’явилися захисники?”

Діана відчула напруження і тихо сказала Максиму: “Не піддавайся.”

Максим подивився прямо на Михайла і відповів спокійно:

“Я не кращий за всіх. Але я не дозволю тобі принижувати інших тільки тому, що тобі це подобається.”

На кілька секунд настала тиша. Вітер пройшовся полем, змусивши старий млин тихо заскрипіти.

Михайло лише усміхнувся, але в його очах з’явилася холодна іскра.

“Побачимо, як довго ти будеш таким сміливим,” – сказав він і повернувся до своїх друзів.

Коли Максим, Вадим і Діана пішли далі дорогою, Вадим легенько штовхнув його плечем.

“Тепер ми точно в одній команді,” – сказав він із посмішкою.

Максим усміхнувся у відповідь. Він розумів, що конфлікт із Михайлом тільки починається. Але тепер він знав ще одну важливу річ: поруч із ним є люди, які готові підтримати його.

А це означало, що навіть перед справжньою бурею він не буде сам.

                                   Сторінка-13