8 сторінка першої частини

Наступного ранку Максим повернувся до школи, але відчуття спокою вже не було. Дитячий галас у класі здавався йому трохи напруженим, адже багато дітей переймалися чутками про мобілізацію, нові закони та обов’язки, які дорослі намагалися пояснити поспіхом.

Під час перерви Михайло Ткач підійшов до Максима разом із кількома однолітками. “Ну що, ти знову думаєш, що можеш всіх рятувати?” – голосно кинув він, намагаючись зганьбити Максима перед іншими.

Максим глибоко вдихнув, згадуючи слова Діани: спокій – найсильніша зброя. Він не відповів криком, а тихо, впевнено сказав: “Не всіх треба рятувати силою. Деякі речі вирішуються розумом і вчинками, а не криком.”

Діана, що стояла поруч, тихо кивнула на знак підтримки. Вона знала, що Максим робить перший крок у своєму внутрішньому випробуванні – навчитися постояти за себе і водночас зберегти гідність.

Після школи вони пішли до річки. Максим зупинився на березі, дивлячись на воду. “Думаю, що світ змінюється не лише для дорослих, а й для нас. Нам доведеться швидко навчитися приймати складні рішення.”

Діана взяла його за руку: “І ми навчимося разом. Я поруч, Максиме. Я не залишу тебе.”

У цьому спокійному моменті Максим зрозумів, що перші маленькі випробування, суперництво з Михайлом і щоденні труднощі – лише початок його шляху. Вони готували його до того, що насувалася справжня буря – буря життя, яку доведеться пережити і подолати.

                                   Сторінка-8