Розділ 3. Мій фальшивий хлопець

Я присіла за столиком і замовила різноманітних фруктів, щоб перекусити або ж закусити ту гидоту. До мене приєдналися дівчата і також почали наминати закуску. Я не втрималась і вирішила запитати те, що так мене тривожило.

- Надю, з тобою все добре? Ти дивно поводишся сьогодні.

- Так, дійсно, можливо щось сталося? Потрібно розвіятись?- Підтримала мене Іра. Отже вона теж щось помітила.

- Та ніби все добре.- Заперечила Надя, не зрозумівши, про що мова.

- Просто ти від початку якась дивна, можеш нам розповісти, що сталось.- Мовила Іра. Надя, на мить задумавшись і, здається, зрозумівши, про що ми, відказала:

- Вдома поговоримо.

Ми з Ірою переглянулись - отже, щось дійсно серйозне, адже Надійка поділилась би тут, якби нічого поганого не було.

Я відчула, як від гучної музики чи то чогось іншого в мене починала повільно вибухати голова.

- Піду носик припудрю.- Відказала дівчатам і почала шукати шлях до вбиральні. Зупинилась біля барної стійки, щоб випити келих води. Саме в цей момент підійшов Саша і, побачивши мене, запросив до танцю:

- Ходімо, саме повільна музика заграла. Не кажи, що не вмієш танцювати.

Він, не дочекавшись відповіді, потягнув мене на майданчик, охопивши руками талію. Я не стала відсторонюватися і поклала руки йому на плечі. Можливо, пікапер і не такий вже фальшивий самець, яким здавався на початку? Ми повільно рухались під ритм мелодії, а я все ж чекала, коли закінчиться пісня, аби втекти з шумного приміщення, і щоб дівчата не помітили як ми зі Сашком танцюємо. Не знаю чому, та не хотілось, щоб нас бачили разом бо, знаючи Іру, він міг би стати моїм хлопцем, і це без нашого відома!

Наприкінці я майже вирвалась із його рук і почала шукати вихід до туалету. Як би не було приємно танцювати з хлопцем, не потрібно звикати до його уваги. Ми тут лише на тиждень, а якщо і станемо хорошими друзями, то бачитимемось рідко через мою роботу. Пролізши крізь натовп, я підійшла до барної стійки і запитала у бармена-красеня шлях до вбиральні.

Нарешті дібравшись туди, я вмила лице прохолодною водою. Добре, що з косметики на мені були тільки блискітки на губах, а все інше водостійке. Холодна вода трохи привела мене до тями. Сп'яніння не дуже відчувалось, тільки злегка боліла голова. 

Декілька хвилин я постояла над раковиною, дивившись на своє бліде лице в дзеркалі, і вже збиралась йти в хол. Відвикла я від таких гулянок. Зазвичай просто з кимось потеревеню, іноді вип'ю винця, а колись, як згадати, як веселилась з дівчатами!

"Запустила ти себе, подруго"- так би точно сказала Іра, побачивши мене отут в такому стані. 

Я ще стояла над раковиною, коли зайшов Саша, чим здивував мене. Я помітила, що інші дівчата з коридору косо глянули на нього, адже це жіноча вбиральня.

- Ось ти де! Ти чому втекла, я тебе всюди шукав.- Він оглянув моє вологе обличчя, мабуть подумавши, що мені погано, атже дивився доволі стурбовано. Вперше якісь нові емоції на очах, окрім веселощів. Цікаво спостерігати. Стоп!

- Все добре.- Відказала я. -Ти в курсі, що це приміщення для дівчат, ти двері переплутав.

- Нічого не переплутав, за тебе подумав. Втекла під кінець танцю, дивно поводилась. З тобою все добре, скажи?- Я невдало кивнула і хотіла піти, аби Саша не бачив мене в такому стані, або ж просто захотіла проігнорувати хлопця. Зараз він думає, що я або божевільна, або, в крайньому випадку, трохи дивна. Нова думка пролетіла в голові, що якби Сашко був пікапером, він би вибрав собі нормальну мішень.

Проте, хлопець явно хотів розібратись із ситуацією, тому так просто не відпустив. Коли я хотіла проскочити повз нього, схопив за руку і повернув до себе, ступивши крок назустріч. Так як моє тіло було розслаблене, я легко повернулась до Сашка, коли він сам опинився ближче. Легко було б сказати, що відбулось невелике зіткнення тілами, це допоки я не підвела погляд. Обличчя Сашка виявилось занадто близько до мого, першими мої очі зупинились на його губах. Він завмер, навіть не дихаючи, а моє серцебиття погнало під ритм жвавої музики, що долинала з майданчика. Далі я зустріла його погляд, який був сфокусований на моїх вустах, що були ще вологими від води. Від цього погляду холодок пробігся по спині, а руку, яку все ще тримав хлопець, обпікав жар. Він здався першим. Зменшив відстань між нами і з важким видихом накинувся на мої вуста. Я ніколи не дам відповідь на питання, чим керувалась тоді. З таким же напором відповіла йому. Мої руки обхопили його плечі, там, де ще нещодавно я обіймала його під час танцю. Цей поцілунок був для нас обох неочікуваним, тому все було так обережно, наче ми досліджували одне одного, проте доволі пристрасно. Від легкого запаморочення в голові здалось, що мої ноги підкошуються і я впаду просто Сашку на руки. Непогане закінчення було б принаймні, бо коли ми змогли відірватись одне від одного, в мені зародилась дика незручність. Краще б ця мить між нами не завершувалась ніколи.

Пора було тікати, але в мене ще не врівноважилось дихання після нашого марафону.

- Мені потрібно додому.- Шепочу, все ще обіймаючи Сашка.

-Тобі потрібна допомога?- Відповідає хлопець, лоскочучи мою щоку своїм диханям.

- Ні, ти прекрасно вирішив ситуацію, дякую.- Боже, що я верзу?! Хоча, в цих словах є подвійний сенс, з одного боку, більш солодшого вирішення питання про моє погане самопочуття і бути не могло. З іншого боку, хлопець чудово вирішив ситуацію в наших стосунках, в переносному значенні. Ми і так цілий день  дивно поводились, а після сьогоднішнього вечора ця подорож має бути дуже веселою.

- Краще проведи мене.- Попросила, аби по дорозі мене не схопили друзі і я не гепнулась посеред натовпу. Саша викликав таксі. провів мене надвір, коли ми жодного слова не промовили. Тоді в моїй сумці почувся звук від телефона.

- Алло, ти де зникла?- вигукнула Іра, як я підняла слухавку.

- Я їду додому, стало трохи погано. Ви веселіться там! Якщо що, мене Саша провів.- Упс, це я, мабуть, даремно ляпнула. Намагаючись зберігти спокійний тон, я протарахкотіла безглузде пояснення і миттю поклала слухавку, аби Іра не встигла накинутись зі своїми питаннями. Таксі, що було неподалік, одразу під'їхало і я рушила додому.