Пролог

Кінець травня. Природа вирує та насичує своєю енергією. Попри числа в календарі, літо вже відчутно увірвалось в усі домівки та витало поміж верхів дерев. Птахи заливались співом після кількаденного відпочинку - майже тиждень місто було охоплене весняними зливами та першими громами. Початок літа очікувався бути спокійним і теплим, що мені зараз потрібне. Мурахи по тілу ходили від того, що вже через декілька днів я можу бути у новому незвіданому для себе місці і наповнятись натхненням для нових творчих ескізів та фото. Я, вийнявши зі свого рюкзака (з яким завжди подорожую) карту України, розглядаю куди ж можна вирушити у подорож. Ця карта обтіпана і деінде порвана, та за розміром чимала - займає пів мого великого столу. По різних кутках зображені кольорові мітки - місця, в яких я бувала і робила фото. Їх вже чималенько, та мені всеодно мало.

То куди ж поїхати?..

Тишу порушив звук мобільного і на екрані засвітилося ім'я моєї Ірусі - подружечки, з якою я, між іншим вже давненько спілкувалась. З усмішкою на обличчі, я у поспіху прийняла виклик і вигукнула: АЛЛО!

- Привітики, Юлько! -Почувся веселий голос дівчини. Так, Іра дуже щедра на пестливі слова і прізвиська. Та я не ображаюсь, вона іще та різноманітність - рік тому Ірина набила собі невеличкого дракончика на стегні і пофарбувала кінчики волосся у чорний колір, а вона була блондинкою. То чому ж вона дзвонить?..

- У мене до тебе пропозиція, від якої ти не зможеш відмовитись! - Мені стало лячно.

- Пропозиція? Мені ще рано йти заміж.

З телефону почувся її сміх і через хвилю Іра запропонувала мені вже завтра поїхати на море. Їдуть вони двома авто: Іра зі своїм хлопцем Максом, також наша подруга Надя з Тімкою (так вона називає свого хлопця Тимофія) і Тимків друг. Поїздка буде вже завтра бо вони так і планували їхати, але одне місце було вільним і його повинен був хтось зайняти.

- Погоджуйся, буде круто! Потусим, зробиш декілька своїх фоток, заодно познайомишся з Тімковим другом.- Вмовляє Іра.

- Ну тепер я зрозуміла - ти хочеш мені знайти пару.- Я хмикнула.- Як я розумію, ти вже подумки мене з тим хлопцем пов'язала. Ну хитрунка!

- Нуу...можливо. Та заспокойся, це класний чувак і теж вільний, мабуть. Пора вже тобі погуляти з друзями, ми давно не бачились. Ти їдеш?

- Ну, по перше: ти знаєш, що я не хочу ніяких стосунків зараз і це принципово.- Наголошую.- А по друге: я не проти рушити з вами, на морі я ще не була.

-Вмовила.- Задоволено потягнула Іра. Ми, трішки потеревенивши, попрощалися і я худко почала збирати свого рюкзака, поклавши одяг, карту (на якій скоро буде нова мітка), камеру та іншу апаратуру з дрібницями. Це ж круто - поїхати на відпочинок та заодно трішки попрацювати. Не те, щоб я затятий трудоголік, проте, за можливості поєдную дві корисні справи. Нові морські світлини в моїй галереї зайвими не стануть. Зібравшись, я лягла рано спати, адже завтра ставати раніше сходу сонця і в путь…