Продовження вечора

Саша вигукнув аби ті бовдури зупинились, та це було марним. Дівчата, при цьому, кинули на нас недолугий погляд, що звучав:" Як ви виглядаєте? Нічогесеньке там у вас побачення". От халепа! Та, пусте, наш вигляд точно зараз тут нічого не важить. Терпіння Сашкові урвалось і він поліз розбороняти хлопців, за що відразу отримав стусана, та не зупинився. 

Я стояла поруч дівчат і не могла зрушити з місця. А чим би я допомогла? Отож. Крики лунали та робили великий Бум у голові. Проте, як я побачила з рота Тімки кров, нічого вже не чула. Я крові не боюся, але здавна у мене дивна фобія - коли поранена близька чи знайома мені людина, то перед собою я вже нічого не бачу. Буває, що навіть в самої кров із носа йде. Не розумію, чому така реакція. От і зараз стрес разом із переляком перемішали відчуття. Тіло захиталось, перед очима двоїлось, все поблідло...

***

Уф, як голова болить! Це, мабуть, перше, що я відчула, коли почала приходити до тями. Важкі повіки все ніяк не відкривались, сил зовсім не було. Я відчула щось холодне - це мені, мабуть, вологу ганчірку до лоба приклали. Десь, ніби у тумані, я почала чути голоси:

- Можливо, їй треба штучне дихання зробити?- Звучав голос Тімки.

-Тобі мізки вибило чи що?- Просичала Іра. Мабуть, ніхто не помітив, що я їх слухаю, все ж очі в мене поки що закриті. Ну нехай, послухаю, що вони базікають.

- Ну, а що? Можна "рот в рот". Сашко, ану розпочинай! Все одно, по вашому вигляду, очевидно, що ви в кімнаті цим і займались.

-Я тобі зараз не "рот в рот", а "в морду кулаком"! Легше стане? 

- Ну не знаю, не думаю, що Юлі від того покращає.

Я почула важкий роздратований видих. Це, мабуть, був Сашко. Я знайшла в собі сили і відкрила очі. Одразу впало до уваги те, що я лежу в своїй кімнаті і навколо сидять усі.

- Прийшла до тями!- Вигукнула Іра.- Голова не болить? Ти боляче впала.

- Та вже краще.- Прошепотіла я.- Що відбувається?

-Ти, мабуть, чекаєш пояснень? - Запитав Тімка. В очі мені впала рана на його губах, що була заклеєна пластиром. Кинувши погляд на Макса, я лиш помітила синьці на руках. 

-Та мені також не менш цікаво! - Додав Сашко, коли допоміг мені сісти і помістився поруч, склавши мою руку зі своєю в замок. 

- Просто їм стало нудно і вони вирішили зіграти в "бутилочку". - Втрутилась Іра, що стояла поруч Макса. 

- Тільки не треба казати, що ви побились через ревнощі! - Обурився Саша. 

- Саме так. І Максу "как чудное мгновеньє " потрапила Надя. Ну звісно, я не змовчала, ще й Тімка слово кинув. Ми почали сваоку про стосунки між усіма, Тімка і про тебе, Юлю, згадав. Макс почав захищати тебе і Надю, все пояснювати. Тімка лише роздратувався...

- Ну ви і бовдури! - Вигукнула я.- Я хотіла романтично провести вечір, так готувалась, а ви через гру влаштували отакий бойовик! Ану геть з кімнати! Ідіть проспіться! Завтра поговоримо.

- Юлю, заспокойся, в тебе стрес, ти ще із такого стану не очухалась. 

-Уяви, що я можу зробити в такому стані! Ідіть уже. 

Всі рядочком повиходили з кімнати, залишивши нас зі Сашком удвох. Ми мовчки лежали. За вікном був темний вечір, коли важка атмосфера спала і ми почали розмовляти про все. І сміялись, історії розповідали. Час летів.

- Я хотів запитати про твою роботу. Коли я спостерігав за тобою, ти виглядала розумною, професіоналом своєї справи, при цьому до біса красивою. Я ніколи не бачив таких привабливих фотографів.- Сказав Саша. Я усміхнулась.

- Я вчилась за кордоном. З радістю повернулася б в Європу. А ще я мріяла обійти всі Карпати. Колись обожнювала ходити у походи. В мене досі є велика карта з мітками, де я побувала. А знаєш, не віриться, що ми завтра повертаємось додому. Я, мабуть поїду до батьків. А ти?- Сумно відповіла. Адже дійсно, як ми будемо зі Сашком зустрічатись? Ми навіть не продумали цього.

-У мене є ідея: я тут, у місті, маю підробіток і не поспішаю повертатись додому. Можливо, коли всі поїдуть, ти переїдеш на тиждень до мене на квартиру? В нас буде більше часу побути разом. Забудемо про всіх. Звісно, якщо ти не плануєш ніяких поїздок.

- Ти запрошуєш мене до себе?- Відповіла я шоковано.- В тебе є тут робота? Ти тут живеш? Багато ж я про тебе не знаю.- Тут я вирішила запитати прямо - В тебе були стосунки до поїздки сюди? 

- Та ні, в мене була, така собі "подружка" , але ми не могли бути разом - посварились і розійшлись. А що?

- Та ні, просто цікаво.- Відповіла я швидко і перемінила тему.- Щодо поїздки до тебе, в мене є час подумати?

- До завтрашнього ранку.- Підморгнув мені Саша. - А до того часу, ми проведемо ніч разом?- Хитро мовив. Я усміхнулась.

- Знаєш, я подумала. Я згодна приїхати до тебе.

Саша задоволено усміхнувся і навис наді мною та солодко поцілував...