Вечір

Не буду детально розповідати, що відбувалось вдень - ми усі побули на пляжі, тільки не на нашому, а суспільному - з туристами, шезлонгами, продавцями їжі та всіма знайомими пляжними штучками. Потім покаталися по місті, поїли морозива та розважились. Весь інший час я приділила роботі. Спочатку зробила декілька фото, переглянула архів, а далі майже постійно сиділа за комп'ютером. Усілякі тренінги, закордонні онлайн-уроки і т.д. Так, я і разом з камерою і ноутбуком, ще й його з дому присунула. Можливо, якби були б ми тут довше і мій рюкзак був ширшим - притарабанила б сюди всю свою апаратуру, з якою повноцінно працюю, а так - тут тільки найважливіше.

Щодо вечора, я підготувала для Сашка дещо цікаве - гру "Скелети в шафі". Це той шанс щось дізнатись про свого обранця. Ну і звісно, аби він ні про що не здогадався, я облаштувала свою кімнату аромосвічками (саме тут буде проходити наш вечір), одягнула футболку з відкритим плечем і коротенькі шорти, насипала цілу тарілку цукерків та винограду. Ледь не полаялась, доки запалила ці дурнуваті свічки, що були повсюди. 

Почувши стук у двері, я хутко відчинила і впустила до себе Сашка. Він був одягнений в джинсах, у білій сорочці, верхні два гудзики були не застібнуті. Здавалося б, усе звичайно, але я вперше бачу його в сорочці. Тим паче, Сашкові личить білий колір, він такий спокусливий! Та я також нівроку, у своїй білій футболці! Побачивши, як я облаштувала кімнату, Саша привідкрив рота.

-Ух, нічого собі...- Мовив,- ти, наче чарівниця, бейбі! Отже вечір буде цікавим. І буде трішки цікавішим.- Продовжив, показавши пляшку шампанського, що до того ховав за спиною. Взагалі, я рідко п'ю шампанське, воно більше асоціюється у мене з Новим роком. Принаймні, так буде легше зав'язати розмову у те русло, яке я хочу. Проте... чорт, я що, надіюся, що ігристе швидко розв'яже Сашкові язика? Хах, це, скоріш, про мене, а в його випадку допоможе, хіба що коньяк. Але Саша і так доволі говіркий, і це плюс.

Закривши за собою двері, Саша підійшов до мене і, поцілувавши, почав відкривати пляшку. Я сіла на ліжку, перед тим, діставши склянки. Саша сів біля мене, простягнувши шампанське. 

- Сьогодні ти планувала на цей вечір щось особливе. Хоча я ще не знаю, що саме, але мені вже подобається.- Усміхнувся Сашко, підмогрнувши мені. Я відповіла кивком

- Що роблять всі інші?- Запитала, зробивши ковток напою.

- Хлопаки влаштували у вітальні паті і вони з дівчатами попивають пиво. 

В цей момент ми почули лунання голосної музики і вигуки. Мабуть, це були такі співи. - Чорт, забув їх попередити, щоб поводили себе тихо. Я зараз все виправлю, мила.- Мовив Сашко і, піднявшись, вийшов з кімнати на коридор, прикривши двері та голосно закричав:

- Алло, бродяги, музику на нуль, в мене тут побачення з дівчиною! - Я закрила руками вуха та ледь не вибухнула зо сміху, та почула, що музика стала тихішою та залунав голос Тімки: "Народ, тихіше, бо тут рамантік зараз прийде і "всьо порішає." Так що тихо заливайтесь пивком" Далі почувся регіт дівчат та Саша, незважаючи, повернувся і сів біля мене.

- Оу, виноград, мій улюблений!- Сказав Саша, перемінивши тему та взявши гроно з тарілки.

- Справді?- Награно відповіла я та, взявши одну ягідку, розкусила навпіл, при цьому закусивши нижню губу. Я помітила, що від такого жесту Саша ковтнув слину, це йому точно дуже сподобалось. Від його реакції мені стало смішно та Саша, мабуть, вирішив відімстити:

- Щось тут спекотно стало, дозволь. - Він відстібнув повністю сорочку, проте не скинув її. Все одно було видно його тіло. От... чортяка мстива! На цей раз я ковтнула та вирішила відповісти йому:

-Так, дійсно, я мабуть зроблю отак.- Я встала, вийнявши із шави свій коротенький чорний топ, перед Сашком скинула футболку (бувши у бюстгальтері) та надягнула топ, власне, який прикривав тільки груди - живіт, плечі були вільними. А що? Мстити, так мстити! Все одно ми повинні бути відкритими, можливо, не в такому сенсі, та від того, що я зробила, Сашу ніби перекосило. О, так!

- Ну що, краще стало?- Прошепотів він, коли я сіла біля нього. Я кивнула, усміхнувшись, натякаючи: "1:1"! - А мені ні! - Прошепотів на вушко та, прижавши, поцілував. Нахилившись, ми лягли на ліжку, забувши, що десь там є таця з фруктами. Саша охопив мене за талію, коли я поклала руки йому на груди, відчуваючи швидке серцебиття. Поцілунки були ледь не покусами, та інакше не могло бути. Ми інакше не хотіли.

Бабах! От зараза!

Саша різко стрепенувся та відхилився від поцілунку, піднявши голову. Я, власне, взагалі не зрозуміла, що відбулось. Він, піднявшись, оглянув кімнату і через мить опустився на підлогу.

- Що сталось?- Надула щоки я.

- Це таця з фруктами впала.- Обурено мовив він. Ну оце вчасно, під час такого моменту! Я вже сама надула щоки. Саша це помітив, бо усміхнувшись мовив - все нормально, можемо продовжувати далі.- Підморгнув мені.

Та ні, не нормально, адже у цю саму мить з вітальні почулись крики хлопців, а за мить тріск і голосний шум. 

- Там що, хтось вітальню трощить?!- Обурився Саша, а от я перелякалась. Ми разом вийшли на коридор та спустившись зі сходів побачили, що Іра і Надя кричать переляканим голосом, стоявши у кутку біля стіни, а Макс і Тімка... б'ються! Я завмерла на місті, як побачила, що коїться. Хлопці наносять жахливі удари, вигукуючи мати. Що між ними сталося?! Дар мови миттєво зник і я стала, як вкопана.