Розділ 38. Весілля двох світів у лавандовому раю

Розділ 38. Весілля двох світів у лавандовому раю

Повернувшись на сушу, Юлія та Леандро зрозуміли, що їхнє раптове «лавандове одруження» за законами маленького народу — це, звісно, чудово, але їм обом хотілося справжнього, офіційного свята. Такого, де зберуться всі їхні близькі, де будуть справжні обручки та законні підписи. Проте організувати банальне торжество в міському РАЦСі після всього, що вони пережили, здавалося майже злочином проти їхньої магічної історії. Саме тому закохані прийняли шалене, але неймовірно красиве рішення: організувати весілля в таємничому порталі, прямо посеред дивовижних земель народу Кристаліс, де лавандові води Скляної Лагуни пам'ятали кожен їхній крок на шляху до перемоги.

Звісно, для офіційного шлюбу потрібен був державний представник. Друзі пішли на величезний ризик і притащили туди справжнього міського реєстратора шлюбу. Бідний чоловік середнього віку в строгому чорному костюмі та в окулярах, коли пройшов крізь мерехтливий кришталевий портал і опинився у фіолетовому підводному вимірі, ледь не втратив свідомість від шоку. Він протирав окуляри разів десять, дивлячись на прозорі кришталеві вежі та маленьких хоббітів, що літали в повітрі. Леандро та Анхель змусили його суворо поклястися на стародавньому магічному сувої, що він буде мовчати про це місце до кінця своїх днів, інакше море забере його голос. Переляканий, але заворожений магією реєстратор слухняно кивнув, міцно стискаючи в руках державну книгу реєстрації актів.

Коли настав час церемонії, уся Скляна Лагуна затамувала подих. Юлія виглядала просто прекрасно, наче справжня богиня, що зійшла з небес. На ній було те саме розкішне лавандове платье з морського шовку, яке тепер доповнювала довга, невагома фата лавандового кольору, прикрашена унікальними золотими узорами. Ці візерунки повторювали лінії їхніх захисних амулетів і м'яко світилися в напівтемряві печери. У руках дівчина тримала неймовірний букет, зібраний із рідкісних підводних квітів лавандового кольору, які ніколи не в'янули і випромінювали солодкий, заспокійливий аромат.

Леандро чекав на неї біля вівтаря. Він був одягнений у бездоганний білий костюм із тонкими срібними нитками вишивки Кристаліс. Поруч із ним, як і належить, стояв його вірний друг Анхель, який світився від гордості за побратима. Що найцікавіше, Анхель прийшов не один — за час перебування на суші у нього з'явилася мила подруга, земна дівчина, яку він ризикнув запросити на це таємне свято, попередньо взявши з неї залізну клятву зберегти цю неймовірну тайну. Дівчина Анхеля стояла поруч, тримаючи його за руку, і з круглими від подиву очима розглядала підводні чуда.

На весілля також прибули батько та родичі Юлії. Вони були абсолютно порожені цим дивовижним місцем, де панувало справжнє чарівне волшебство. Батько дівчини, який спочатку не вірив у казки про морських принців, тепер зі сльозами на очах дивився на кришталеві тераси й лавандові хвилі, розуміючи, у який дивовижний світ потрапила його донька. Крім того, на церемонію прийшли навіть рідні батьки Леандро — колишні правителі підводних глибин. Незважаючи на те, що вони були з моря і їм було важко перебувати на суші, магія королеви Мірацель дозволила їм піднятися на кришталеву платформу, щоб на власні очі побачити, як їхній син стає щасливою людиною.

Церемонія розпочалася під неймовірно красиву, ніжну музику, яку маленькі лавандові хоббіти грали на своїх кришталевих флейтах та дзвіночках. Золоті іскри сипалися зі стелі печери, створюючи живу сяючу доріжку.

Раптом усі озирнулися: принцеса Оланія, вбрана в урочисті шати, взяла Юлію під руку і повільно, велично повела наречену до вівтаря. Леандро, коли побачив свою наречену в цьому образі, був буквально проподений і вражений її нарядом. Його серце шалено заколотилося в грудях, а на очах виступили сльози щастя. Дивлячись на те, як Юлія йде до нього, юнак віднині раз і назавжди зрозумів — ось вона, його єдина жихнь, його доля, його світло і його майбутнє, заради якого варто було віддати навіть океанічну корону.

Оланія передала руку Юлії в теплу долоню Леандро, і вони повернулися до реєстратора. Чоловік, усе ще трохи тремтячи від хвилювання, швидко взяв себе в руки і став урочисто зачитувати офіційний державний текст про шлюб, кохання та вірність. Його голос лунав луною під кришталевими склепіннями, переплітаючись із шумом лавандового прибою.

Коли слова клятви були сказані, реєстратор відкрив велику книгу і дав їм ручку, щоб вони поставили свої офіційні підписи. Юлія та Леандро впевнено розписалися на папері, назавжди скріплюючи свої долі як перед людським законом, так і перед магічним всесвітом Скляної Лагуни. Потім Леандро з трепетом у пальцях наднав їй на безіменний палець золоту обручку з маленьким кришталем, а Юлія з ніжною посмішкою одягла таке ж кільце йому.

Реєстратор глибоко вдихнув і віднині голосно оголосив на всю печеру, що вони офіційно стали чоловіком і дружиною.

Ці молодята, не стримуючи більше емоцій, відразу ж заключили свій союз палким, незабутнім і солодким поцілунком. У ту ж саму секунду золоті амулети на їхніх шиях спалахнули сліпучим світлом, а дар «сіяння зірки» розлився над ними тисячами яскравих іскор, які кружляли в повітрі, наче маленькі комети. Усі присутні в залі — батько Юлії, підводні родичі Леандро, Анхель зі своєю подругою, Дон Алехандро, який таємно спостерігав за ними у вигляді золотого духу, та весь народ Кристаліс — вибухнули гучними аплодисментами. Вони радісно хлопали, кричали від захвату і з ніжності кидали під ноги молодятам оберемки свіжих, ароматних лавандових квітів. Це було свято, яке назавжди об'єднало два абсолютно різних світи в один непорушний союз кохання.