Розділ 28. Побите каміння соляного серця

Розділ 28. Побите каміння соляного серця

Юлія бігла кришталевими лабіринтами Скляної Лагуни з такою шаленою силою, що здавалося, сама душа випереджала її тіло. Гострі грані прозорих скель миготіли перед очима, лавандове світло відбивалося у гарячих сльозах, які вітер безжально змивав із її щік. Проте людське тіло мало свої межі. Невдовзі ноги вже почали підкошуватися, дихання зі свистом виривалося з грудей, а м'язи горіли від перевтоми після важкого переходу крізь гірський портал Муласена. Кожен крок віддавався тупим болем у висках, але дівчина не зупинялася, доки на самому краю скелястого виступу, перед тихою фіолетовою водою, не побачила знайомий силует.

Леандро сидів, склавши ноги, прямо на мармуровому березі. Його плечі були опустілі, а голова безпорадно опущена. Уся його велична постать колишнього принца океану зараз виглядала втіленням абсолютного, чорного розпачу.

Юлія відчула, як її серце стислося від безмежного жалю та ніжності. Вона тихо, намагаючись не наполохати його, підійшла ближче. Не кажучи ні слова, дівчина опустилася на коліна позаду нього і міцно обняла Леандро ззаду, притискаючись усім тілом до його мокрої від снігу сорочки. Вона дарувала йому стільки любові, тепла та відданості через цей гарячий дотик, щоб сам Леандро без жодних слів зрозумів: вона належить тільки йому, її серце б'ється лише для нього.

Проте реакція хлопця виявилася зовсім не такою, на яку вона сподівалася. Юлія неочікувано для себе побачила те, що змусило її кров застигнути в жилах. Леандро різким, рішучим рухом підніс руку до своїх грудей і одним безжальним ривком зірвав із себе те саме срібне сердечко з червоним коралом — символ їхньої незламної клятви, кулон, на якому вони колись заприсяглися любити один одного до останнього подиху. Він власноруч розірвав їхній містичний золотий зв'язок, і магічне сяйво між ними миттєво згасло, залишивши по собі лише холодну, мертву порожнечу.

Юлія, побачивши це, жахнулася. Вона затремтіла всім тілом і, ковтаючи сльози, почала поспіхом виправдовуватися:

— Леандро... Благаю, вислухай мене! Це все не те, що ти подумав! Між нами з Анхелем нічого немає!

Леандро навіть не повернув голови. Він продовжував дивитися на лавандову воду, і його голос пролунав глухо, наче з глибокої могили:

— Я все бачив, Юліє... Я бачив, як ти дивилася на нього. З якою ніжністю ти тримала його за руки. Він давно в тебе закоханий, до нестями... Просто я ніколи тобі цього не говорив, бо довіряв йому як братові.

— Він зізнавався мені в цьому! — у розпачі вигукнула Юлія, міцніше стискаючи його плечі. — Він зізнався перед тим, як ми пішли до порталу, але я відмовила йому! Я сказала, що люблю тільки тебе!

Леандро гірко і голосно засміявся, і в цьому сміху було стільки болю, що він різав повітря:

— Так, можливо... Але я бачив твій погляд, коли він прокинувся. Ти обіймала його так, наче він — твій цілий світ.

Від цих несправедливих слів у грудях Юлії спалахнув такий сильний біль, що їй хотілося просто впасти на це каміння і ридати вголос. Але замість цього вона крикнула, і її голос здригнувся від розчарування:

— Як ти можеш так зі мною?! Як ти можеш сумніватися в мені після всього, що ми пройшли?!

Леандро різко підвівся і нарешті повернувся до неї, але його погляд був холодним, як крига прадавніх океанів:

— А як ти могла так зі мною?! Ти брехала мені в очі там, на скелі! Ти вигадувала байки про родичів, поки за моєю спиною готувала цей небезпечний план разом із ним! Юліє, я пожертвував своїми жабрами! Я віддав їх відьмі, щоб просто дізнатися, чому тобі боляче, щоб відчути твій біль і врятувати тебе! Я плакав за твою біль, ризикував усім, щоб ти не постраждала... А ти в цей час просто брехала мені. Я думаю... я думаю, ти просто втомилася від мене. Втомилася від моїх вічних страждань, від мого прокляття, і ти просто більше не хочеш бути зі мною.

Юлія зсунулася на землю, корчачись від невимовного душевного болю, наче її вдарили під дих:

— Як ти можеш говорити такі жахливі речі, Леандро?! Я кохаю тебе більше за життя! Саме заради тебе я пішла на цей смертельний ризик і спустилася в цю прокляту Лагуну! Я хочу, щоб ти став звичайною людиною! Хочу, щоб ти більше ніколи не задихався і не страждав від магії Кракена! Все це — тільки заради твого порятунку!

— Ага, — зів'яло кивнув Леандро, і на його обличчі з'явилася прикра усмішка. — Ти знала, що я задихаюся. Але тепер подивись на нас: Анхель лежить без сил замість мене. Ти страждаєш, він страждає... Буде краще, якщо ти будеш із тим, із ким тобі не доведеться проходити крізь це пекло. З тим, хто не обтяжений прокляттями. Юліє... ми з тобою розстаємося. Це кінець.

Юлія стояла перед ним із такою глибокою розпаччю та тотальним разочаруванням, що з її вуст не змогло вилетіти жодне слово. Вона заніміла. Слова Леандро важким каменем лягли на її плечі, розчавлюючи всі сподівання. Вона важко проковтнула слину, відчуваючи гіркоту полину на язику. Всередині неї раптом щось перегоріло. Якщо Леандро справді так вважає, якщо він після всього пережитого здатний так легко відмовитися від неї через дурні ревнощі... навіщо їй принижуватися і щось доводити?

Але навіть крізь цю образу вона пам'ятала, чому вона тут. Його життя все ще було в небезпеці. Вона випрямила спину, витерла сльози і холодно, стримано промовила:

— Добре. Нехай буде так. Але все одно... я допоможу тобі стати людиною. Я знайду цей артефакт і врятую тебе. А далі — тобі вирішувати, як поступати далі зі своїм життям. Це твій вибір.

Леандро відвернувся, дивлячись на воду:

— Ні... не треба нічого шукати. Мені нічого не потрібно. Повертайся назад із Анхелем. Я залишаюся сам по собі. Я бажаю вам щастя... У мене просто немає більше сил страждати через це кохання. Любов — це суцільне страждання.

Юлія не витримала. З новими гарячими сльозами вона розвернулася і відразу ж сліпо збіжала геть, залишаючи його наодинці з фіолетовою безоднею. Леандро лише тоді обернувся їй услід, коли її кроки затихли. На його очах теж блищали сльози, але він щиро порахував, що так буде краще для неї. Він вірив, що відпустивши її, він не буде більше мучати її своїм прокляттям і не рушитиме її майбутнє ради свого егоїзму. Він переконав себе, що надійний, сильний Анхель справді буде кращою парою для Юлії.