Розділ 26. Кришталеві вартові безодні

Розділ 26. Кришталеві вартові безодні

Золоте сяйво порталу, що огортало Юлію та Анхеля під час їхнього міжвимірного польоту, почало повільно розсіюватися, залишаючи після себе приємне, заколисуюче тепло. Юлія відчула, як під її ногами зникла звична твердість земного каменя. Замість морозного повітря вершини Муласена її легені наповнилися чистим, свіжим бризом, який пахнув чимось абсолютно незнайомим — сумішшю океанічної солі, солодкого нектару та тонких парфумів лаванди.

Коли дівчина нарешті розплющила очі, подих перехопило від невимовної краси, яка відкрилася перед нею. Вони перебували у дивовижному лавандовому світі. Небо над ними переливалося ніжними фіолетовими та рожевими відтінками, а під цим дивним куполом простягався безкрайній, кришталево прозорий океан. Вода була настільки чистою, що на глибині багатьох метрів можна було розгледіти кожен камінчик, кожну унікальну мушлю.

У цих лавандових хвилях граційно пливли дивовижні морські мешканці. Вони зовсім не були схожі на земних риб: деякі мали крила, що світилися неоновим світлом, інші нагадували гігантських прозорих скатів, які залишали за собою шлейф із золотих іскор. Ба більше, ці істоти спілкувалися між собою! Вони видавали м'які, мелодійні звуки, розмовляючи своєю незвичайною, чарівною магічною мовою, що нагадувала дзвін кришталевих келихів і шепіт вітру. Вони весело вистрибували з води, роблячи неймовірні сальто, а разом із ними у воді плавали, пірнали й розважалися дивовижні істоти. Це був народ Кристаліс.

Юлія стояла на невеликому білосніжному рифі, що піднімався над водою, і її очі розширилися від щирого захвату. Кристаліси рухалися у воді з неймовірною грацією, вони повністю управляли морськими тваринами, розуміючи їх з одного погляду, і плавали просто відмінно, наче народилися в цих лавандових глибинах. Юлія була настільки захоплена, що ця картина миттєво викликала у неї стійку асоціацію з улюбленим кінематографом.

«Невже я потрапила у фільм Аватар другої частини?!» — про себе, з диким захватом емоцій, крикнула Юлія, затамувавши подих. — «Правда, вони тут реально кришталеві... У нас вийшло! Ми пройшли крізь портал!»

Проте радість від успішного переміщення тривала лише мить. Спогади про небезпеку повернули дівчину до реальності. Юлія різко обернулася, щоб розділити це захоплення зі своїм супутником, але її серце стислося від жаху. Анхель так і не встав. Він нерухомо валявся на білосніжному піску рифу без свідомості. Його обличчя було блідим, а дихання — ледь помітним. Перехід крізь міжвимірний тунель та витрата сил у печері забрали у нього останні резерви енергії.

Юлія з криком ахнула і миттєво впала перед ним на коліна. Вона почала розпачливо бити його по щоках, намагаючись привести до тями:

— Анхелю! Анхелю, благаю, відкрий очі! Не покидай мене! Прокинься, чуєш?!

У цей час кришталеві люди, які плавали поруч із морськими тваринами, почули розпачливі крики дівчині. Вони зупинили свої розваги й повернули голови в бік рифу. І в цей момент вони побачили дещо неймовірне: навколо Юлії, яка плакала над другом, почало пульсувати і розгортатися яскраве, чисте золоте сияніє. Ця магія кохання, що жила в її серці до Леандро, реагувала на її сильний емоційний біль і страх втратити ще й Анхеля.

Кристаліси миттєво зрозуміли, що це добрий, священний знак. Зазвичай цей таємничий народ ніколи не запрошував чужаків до своїх володінь і тримався від них якнайдалі, захищаючи Скляну Лагуну. Але незвичайна золота сила Юлії заворожила їх. Вони відчули, що ця дівчина прийшла не з війною. Народ Кристаліс дружно приплив до рифу, реагуючи на плач Юлії, яка буквально кричала від болю, боячись, що втратить вірного друга назавжди через її власне спасіння та небезпечну любов до Леандро.

Кристаліси оточили риф. Побачивши в її душі безмежну доброту і сяйво золотого серця, вони вирішили допомогти. Кілька постатей м'яко вийшли з води на мілину і обережно потиснули плечі Юлії, заспокоюючи її. Дівчина від несподіванки різко обернулася і застигла.

Прямо перед нею стояли двоє чоловіків та дві жінки. Вони справді виглядали як величні дикуни з фільму «Аватар», але мали свою, унікальну природу. Їхні високі, стрункі тіла були наче висічені з прозорого магічного кришталю, який дивовижно світився зсередини, пропускаючи крізь себе лавандові промені сонця. У них були витончені гострі уши, довгі хвости, що допомагали під час плавання, та великі, глибокі блакитні очі.

Проте Дон Алехандро колись розповідав, що серед цього народу є особливі обранці. Якщо у когось із Кристаліс очі ставали золотими, це означало, що він є благословенним самим Елуаном — Праведним Богом Небесних Океанів, якому вони віддано поклонялися під водою, вважаючи його своїм єдиним творцем та покровителем.

Коли лідери Кристаліс доторкнулися до плечей Юлії, між ними відбувся ментальний зв'язок. Завдяки цій дотиковій магії вони тепер могли вільно говорити її мовою. Головна дівчина-кристаліс миттєво передала цю інформацію всьому іншому племені за допомогою телепатичного імпульсу, щоб Юлія відчувала себе в повній безпеці й комфорті.

Ця дивовижна кришталева дівчина з м'якими, темними хвилястими волосами, що майоріли на вітру, опустилася на коліна прямо перед Юлією. Її очі були глибокого блакитного кольору, а на кришталевій шкірі виднілися витончені біолюмінесцентні татуювання білого кольору, які світилися в такт її серцебиттю. Вона була найкрасивішою з усіх присутніх. Кришталева красуня лагідно протягнула руку, ніжно погладила Юлію по щоці й обережно витерла її сльози.

Від цього теплого дотику Юлії справді стало на душі спокійно, паніка почала відступати. Вона з надією подивилася на неї і благально умоляла:

— Прошу вас... благаю, врчятуйте його! Він пожертвував усім, щоб провести мене сюди!

Кришталева дівчина, яку звали Оланія, тепло посміхнулася, і її голос пролунав як чиста мелодія флейти:

— Ми поможемо, дитино світла. Не бійся. Ми допоможемо йому, тому що ти володієш такою великою силою любові, яка іншим не дана. Твоє золоте серце вказало нам шлях.