Пролог

Пролог

Глибоко під товщею бірюзових хвиль, де сонячне світло перетворюється на мерехтливі нитки, вирувало життя. Там, серед коралових лісів та безмовних западин, мешкали ті, про кого люди на суходолі воліли навіть не згадувати.

Мешканці іспанського острова Майорка з покоління в покоління передавали легенди про «морських чужинців». В очах рибалок та містян це були небезпечні істоти, що несли за собою шторми та загибель. Страх перед невідомим пустив глибоке коріння в їхніх серцях, змушуючи з острахом вдивлятися в морську далечінь.

Проте легенди часто брешуть.

Серед скелястих гротів, у самому серці підводного царства, жив юний Леандро. Його тіло виблискувало синьо-зеленою лускою, а великі очі завжди шукали щось поза межами рідної домівки. Він був наївним і неймовірно цікавим: як це — відчувати тепло сонця? Чому люди сміються і що вони роблять там, на твердій землі?

Батьки Леандро, пам’ятаючи давні жахи та жорстокість людського роду, суворо забороняли синові навіть наближатися до поверхні.

— Люди — це небезпека, — повторював батько, приховуючи старі шрами. — Вони знищать усе, що не можуть зрозуміти.

Але Леандро лише мовчки кивав, а в його думках уже народжувався план. Він не відчував страху — лише нестримне бажання дізнатися істину. Хлопець ще не знав, що дуже скоро його доля перетнеться з тою, хто назавжди змінить його світ, а магія прибою поведе його шляхом, з якого немає вороття.