Серце Тіні

РОЗДІЛ VIII — “Повернення без імені”

Коли світло впало з неба, місто Еліон перестало існувати.

Люди зникли в сяйві, немов іскорки в полум’ї. Залишилися лише ті, хто мав у собі тінь — недосконалих, зламаних, живих.

Еліан стояла серед руїн.

Її руки світилися сріблом, але вона не відчувала болю — лише спокій.

Рен лежав поруч, притискаючи до грудей уламок підвіски, який залишився від їхнього минулого.

— Світло забере мене, — сказав він тихо. — Ти мусиш залишитися.

— Без тебе я нічого не маю.

— Маєш. Себе.

Він усміхнувся, і його очі згасли, як зорі перед світанком.

Але коли його тіло розсипалося на пил, щось залишилось — тінь, що сплелася з її світлом.

Еліан ступила вперед, і місяць, що завис над містом, опустився до її долонь.

Він був гарячий, як серце.

Вона піднесла його до грудей — і прийняла всередину.

Світ здригнувся.

Почалася нова епоха.

Подобається

#6046 в Любовні романи
#1477 в Любовне фентезі
#432 в Містика/Жахи

Відредаговано: 16.11.2025