Серце Тіні

РОЗДІЛ V — “Голос у попелі”

Ніч опустилася раніше звичайного. Місто завмерло, ніби щось велике вдихнуло повітря перед бурею.

Тоді вона з’явилася.

Мора.

Жінка у плащі, що нагадував дим.

Її очі світилися золотом — кольором, який давно зник із цього світу.

— Я шукала тебе, Еліан, — її голос був спокійний, як холодна вода.

— Хто ти?

— Тінь, яку ти зрадила.

Мора нахилилася ближче.

— Коли ти спалила місяць, я втратила світ. І тепер ти знову робиш те саме.

Світло й тінь повинні бути розділені. Інакше все впаде.

Еліан відчула, як тінь під її ногами ворушиться — наче хоче втекти.

— Я не хочу нічого руйнувати.

— Але ти не можеш не руйнувати. Це твоя природа, — Мора усміхнулася. —

Пам’ятай: кохання — це форма знищення, замаскована під надію.

Вона зникла, як дим після полум’я, залишивши після себе запах попелу.

А в небі, де завжди було світло, уперше за сто років зійшов справжній місяць — кривавий, живий.

Еліан зрозуміла: прокляття почало знову працювати.

І цього разу — з неї.

Подобається

#5276 в Любовні романи
#1356 в Любовне фентезі
#320 в Містика/Жахи

Відредаговано: 16.11.2025