Серце Тіні

РОЗДІЛ IV — “Світло, що болить”

Дні стали коротшими, ночі — глибшими.

Системи міста давали збої. На екранах новин говорили про “аномалії енергії” —

але Еліан знала, що це не технології. Це вона.

Щоночі, коли вона дивилася у дзеркало, її відображення починало рухатися самостійно.

Іноді воно плакало, іноді сміялося. А одного разу заговорило:

— Світло болить, правда? Воно спалює, коли ти не хочеш бачити істину.

Тінь у дзеркалі мала ту саму підвіску, але на ній — чорний місяць замість срібного.

Еліан зрозуміла, що це не галюцинація. Це інша вона.

Її тінь — частина душі, яку вона колись віддала, щоб зберегти кохання.

Рен зізнався:

— У минулому ти розірвала рівновагу. Твоє світло знищило темряву, і світ осліп.

— І тому ми тут?

— Так. Прокляття відродило нас, щоб ти навчилась жити з обома сторонами.

Вона дивилась на свої руки. Вени світилися блідим сяйвом, наче світло справді боліло зсередини.

І з кожним днем воно згасало.

Подобається

#5223 в Любовні романи
#1333 в Любовне фентезі
#298 в Містика/Жахи

Відредаговано: 16.11.2025