Серце Тіні

РОЗДІЛ III — “Пам’ять крові”

Еліан не спала три ночі.

Сни стали занадто реальними, щоб бути просто відображеннями підсвідомості.

Вона бачила себе серед полів, де небо було червоне, а земля дихала жаром.

Бачила Рена, закутого в ланцюги, і голос жінки, що шепотіла з-за меж світла:

“Кожна любов має ціну. Твоя — вічність.”

Прокинувшись, вона відчула запах диму — такий самий, як у снах.

З вікна було видно лише сірий горизонт і мерехтіння екранів, але в повітрі стояв присмак попелу.

Тоді вона знайшла у своїй квартирі те, чого там не могло бути:

стару срібну підвіску у формі півмісяця, потемнілу від часу.

На звороті — слова, вирізьблені невідомою рукою:

“Те, що було розділене, знайде одне серце.”

Рен прийшов наступного дня.

Він мовчки дивився на підвіску, потім на неї.

— Ти пам’ятаєш?

— Ні.

— Але тіло пам’ятає. Пам’ять крові — найдавніша.

Їхні пальці знову торкнулися, і світ навколо згас.

Вона побачила себе в іншому часі — жрицею, яка стояла перед вівтарем із кривавим місяцем.

Рен був там теж, але в іншому тілі. Він тримав меч і серце у руках — її серце.

Крик, і видіння зникло.

Вона впала на підлогу, а його голос лунав поруч:

— Ти все ще боїшся темряви, хоча вона — частина тебе.

Її очі блиснули сріблом, таким самим, як у нього.

Подобається

#6046 в Любовні романи
#1477 в Любовне фентезі
#432 в Містика/Жахи

Відредаговано: 16.11.2025