Серце Тіні
Пролог
“Сон, що пахне попелом”
Ніхто не пам’ятає, коли небо втратило свій колір.
Світ більше не мав ані ночі, ані дня — лише нескінченний попелястий сутінок, у якому гасли навіть спогади.
Люди жили у містах зі скла й сталі, схожих на вулик без бджіл.
Та іноді серед бетонних вулиць з’являлося щось… інакше. Тепло. Дзвін тіней, що колись були серцями.
Еліан прокидалася від цього звуку.
Їй снився місяць, розірваний на шматки, і чоловік, який називав її ім’ям, якого вона не знала.
Він казав:
“Ти забула, але я — ні. І коли світло знову згорить, ми зустрінемось у попелі.”
Вона прокидалася зі сльозами. Не знала чому.
Не знала, звідки в неї цей біль, ні ці шрами, ні цей шепіт у крові.
Але десь у глибині серця — щось ворушилося. Давнє. Заборонене.
Може, спогад. А може, прокляття.
#5583 в Любовні романи
#1412 в Любовне фентезі
#345 в Містика/Жахи
Відредаговано: 16.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
