Розділ 3

Агнесса

Я подушками пальців пройшлася по свої руці,яка тремтіла від холоду. Я була одягнена в теплі речі так,як був вже пізній час,але холод дійшов до мене. Наче облили водою,яка була такою холодною.

Я краєм ока дивиласяна них. Навіщо я обманюю? Я дивилася на нього,як і він на мене. Я бачу,як він щось запитує в Гліба,показуючи на мене. Не впізнав чи що? Це було очікуваним. Знала,що так буде, можливо не так сильно,але це повинно було стати саме так. Він не впізнає мене. Ось і все.

Через мить я проводжу погляд на брата,який крутиться біля своєї компанії. Ненавиджу їх компанію. Особливо не подобається,що там мій брат,який молодший за них. Так,на папу років,але бляха це не окей. Я навіть про це говорила батькам,але вони наче не почули мене.

А тепер ще приїхав Арлан. Фу. Так не подобається навіть говорити його ім'я. Та навіть коли він приїхав,наше місто не буде таким спокійним. Вони завжди було не спокійним,але зараз це вже інше.

– Агнесса!– я почула крик Гліба. Піднявши голову він дивився на мене та махав головою. Я рукою показала,що я його вб'ю. Нас відділяло метрів три.– Ми тут поговорили,що через хвилин тридцять з'їдуться багато наших,які будуть проводити перегони,– він почав підходити,а позаду йшли хлопці.

– Тоді,до чого тут я?– я почала одягати свої рукавиці. 

– Ну як це? Ти ж на мотоциклі,от ми і пропонуємо тобі взяти участь.До речі,ще ось хлопці під'їхала,то ще буде веселіше,– він посміявся. Знаю,що він робить не назло,просто він вже випив.

– Сестра,чого ти? Давай,– сука Елдер. Він ще то гімно мале. В деяких моментах я його ненавиджу,наприклад,як зараз.

– А ти замовчи,я не з тобою розмовляю,– показала пальцем на нього. Він одразу припинив.

– Чому ти так? Не шкода тобі його?– його голос пробив мої вуха. Голос,який я так давно не чула. На мить я закрила очі, стараючись тримати свої емоції.

– Я його сестра,та й не навчай мене правилам,– я була як грім. 

– Так,як тобі пропозиція?– нагадав мені Гліб. Біля мене ще стояла Моніка,яка тримала мене за кофтинку. Зараз я не хочу нічого говорити,лише хочу адреналіну. Тому не кажучи нічого,я починаю одягати свій шлем,який тільки що взяла з рук подруги.

– Та почнуться перегони,– крикнула я на всю вулицю. Всі хлопці та дівчата почали кричати. Музика стала ще голоснішою,а серце стало битися швидше. Обожнюю таке.

– Та почнуться перегони,– в один голос крикнули всі. Я лише посміялася.

– Ти найкраща,знала це?– Гліб,який вже біля мене. 

– Знала,але ти повинен мені,– я потиснула йому плече.

– Обов'язково,моя принцеса,– я закотила очі. Повернувши голову, через скло,я побачила його. Він сидів на своєму мотоциклі та дивився на мене.

Навіть через скло,я бачила його очі. Я бачила повністю його обличчя. Мені так хочеться вбити його,сказати все,що він зробив для мене. Мені хочеться вдарити його,вдарити так сильно,як він мене.

Але багато чого мене зупиняє. Мама буде сваритися. Знаю,що можливо не найкраща донька,але така,яка є. Зі мною нічого не зробиш.

Зруйнував всі свої думки та відклавши їх,я почала заводити свій мотоцикл. Як вже всі інші почали розїжджатися на наше місце. Це велике поле,але з асфальту,де саме ми й часто проводили такі розваги. Я давно там не була. Та й взагалі,я давно не брала участі в цьому.

Завівши мотор,я прогріваю свій байк,тим самим збираюся з думками. Що буде далі? Навіщо він тут? Так,він приїхав не на навчання,а тоді куди? Чи можливо тут і хрещена приїхала? Так. Все. Потрібно закінчувати з цим.

Я швидко берусь за руль та беру обороти. З великою швидкістю,я вриваюся до траси,яка вела до поля. Довго їхати не треба,але зараз я насолоджуюся моментом. Нікого немає,лише там далеко всі інші.

Моє волосся розвівається,а адреналін ллється по моїх жилах. Відчуття, що ти взлетиш кудись в небо. До хмарин,а можливо й до космосу, де можна буде побачити всю галактику. Всі планети та зорі.

Але рев мотоцикла зруйнував все. Я подивилась в дзеркало та побачила фари позаду себе. Він. Якого біса? Невже,він так хоче привернути до себе увагу? Та чорт з ним.

Я починаю їхати швидше. Адреналін і справді бере своє. Хтось сигналить. Повертаю голову та бачу автомобіль. Хто це? Що зараз відбувається? Арлан позаду,я через дзеркало бачу його.

А автомобіль починає об'їжджати його,стаючи праворуч він мене. Автомобіль наздоганяє мене, рухаючись на одному різні. Серце колотить. Трясця. Мої руки трясуться,але я піднімаю скло свого шлема.

Трішки прищурившись я бачу Тео. Полегшення на душі. Зробила пару видихів. Сука. Я навіть забула,що він тут…

Тео періодично переводив погляд на мене,зрозумівши,що зі мною все добре. Мені він подобається. Не можу сказати як,але мені він подобається як хлопець. Мені зараз дев'ятнадцять,а йому двадцять чотири.

Він зі мною,ще коли мені п'ятнадцять років. Завжди оберігав. І зараз він це робить. Так би мовити виповнює приказ від мого батька.

Ми їдемо на одному рівні. Періодично я переганяю його. Я не помічаю нічого,так як він поряд. Тео – він,той який весь час був поряд. Навіть не дивлячись на те,що я робила всякі дурниці. 

– З тобою все добре?– привідкрив він своє вікно та голосно сказав. Я лише махнула головою. І справді,в мене зараз все добре. Я відчуваю,що я йому подобаюся. Він робить те,що ніколи не робив жоден хлопець для мене.Я не помічаю,як ми вже підїжджаємо до поля.  

Шум моторів звертають голову. Дівчата,які одягнені,як справжні королеви. Хлопці,які готуються перемагати. Музика,а саме діджей,якого я чудово знаю. Гордій. Він і справді майстер цього діла. 

Дивлячись,я бачу в дзеркалі,як Тео зупиняється. Він зупиняється не далеко,але так,щоб його й не помітили. 

– А ось і наша королева,– Томас. Сука. Оце ж він жук. 

Всі навколо повертають на мене голову. Я лише проїжджаю всіх. Всі радіють. Сміх,голоса,музика. Це все змішалося в вухах. І ось я зупиняюся. Стягуючи свій шлем,я взмахнула своїм волоссям. 

– Усім привіт,– крикнула я. Всі в мить закричали,засвистіли.