Розділ 1

Агнесса

«–Мама, а коли я народилася, ви були раді цьому?  – мама  ніжно засміялася, а татко теж не стримав посмішки. Я все продовжувала дивитися на них та евз реакції

–Так, мила, ми з татом мріяли про дочку.–вона ніжно пройшлася по моєму волоссю та знову глянула та тата.

–Маленька наша, ти ж знаєш, що в тебе є ще одна сестричка, але вона далеко від нас - через секунду я подивилась на зоряна небо,роздивлялась кожну зірку,яка світилася на небі.

– А вона почує якщо я скажу, що сумую, що у нас все добре? Вона ж нас бачить?  - глянувши на маму,яка дивилася на зоряне небо,я розуміла,що вона теж сумує 

–Звичайно донечко, вона нас бачить і буде пишатися нами.  Ми з татом теж за нею сумуємо, дуже сильно. –після цих слів я обхопила татка своїми руками та відчула його тепло.»

Я перебираю пальцями, дивлячись на фото маленької сестри,яку я навіть не побачила. Але завжди виникає думка,якби вона сиділа зараз тут,розповідала про свого хлопця чи про щось ще. А так,в мене є молодший брат,якому нещодавно було сімнадцять років. 

В нас з ним гарні відносини,але мені все ж не вистачає сестри,яка б розуміла мене до кінця.

– Доброго вечора,– почула я голос тата,який стояв, спершись на двері,які вели до гостинної ,там де була я. Я перевела погляд,та знову перевела погляд на фото. 

Через деякий час,я відчула що тато став біля мене та простягнув до мене руки. Він підтягнув мене що себе за плече,обійнявши мене крепто,що так сильно,що серце зігрілося та почало битися швидше.

– Я сподіваюся,я вам не помішала,– голос мами з невеличким сміхом продзвенів в моїх вухах. Я повернула голову та прдачила маму,яка була вдягнута в діловий костюм.

Тато говорить: « Мама – як мрія,з якої ти починаєш ще більше вірити в дива та те, що ти можеш бути коханою людиною.»

Із цими слова я повністю згідна. Тато завжди дивиться на маму по іншому,не так як інші чоловіки. І це ще більше дає розуміння – кохання є,та й дива теж.

Іноді саме ми так і описуємо кохання. Хіба ні? Ми хочемо,щоб хтось любив нас так сильно,що заповнив би цю порожнечу всередині. Але,чи хтось інший може заповнити порожнечу в серці створену сім'єю?

– Навпаки,нам тебе не вистачало,– сказала я до неї,а з її губи піднялися вгору та на її обличчі з'явилася посмішка.

– А за мною ви сумували?– тут різко з маминої спини з'являється Елдер. Це мій брат,який молодший за мене на два роки. Він копія мами,але щось татового теж є,але дуже мало. 

Я вважаю себе татовою донькою,так як в мене прив'язаність більше пішла до нього,але характер,як у мами. Хочу щоб все було,як я скажу,без заперечень. Зовнішність більше мамина,ніс як у мами,очі теж. Елдер зовнішньо схожий та татка.

– Звісно сумували,але все ж таки хотілося бути ще пару днів в тиші,– відповіла йому час він підбіг  до мене та обійняв,піднімаючи мене,– Ой, тихіше,братику..– крикнула я,на що він почав лоскотати,а мій сміх почав лунати по всьому будинку.

– Елдер,відпусти її,– на прохання тата,він відпустив мене,поставивши мене на підлогу.Та тут мою увагу привернув повідомлення,яке прийшло на мій телефон.

Взявши телефон я відкрила повідомлення,та побачила повідомлення від неї. Від моєї подруги Моніки.

– Ну подруго,ти сьогодні будеш на вечірці?

– Так,вже готую свою красуню.

– Я тебе чекаю тому,що я все сумую за тобою,люба.

Вона відправила смайлик,який плаче.

– Чекай,скоро буду,доречі,вас багато?

– Будинок Гліба повний, басейн повний хлопців,які вже облизують текілу з цицьок дівчат.

– Я зрозуміла тебе, Моніка,скоро буду.

– Чекаю.

– Що там,люба?– голос мами перебив мене,яка стояла поруч,та можливо бачила нашу переписку з Монікою.

– Мам,тато,я йду на вечірку,до Гліба,обіцяю все буде добре. – не стиснувши послухати батьків,я біжу до дверей,які ведуть до гаражу,щоб взяти свій мотоцикл. 

Тут різко відкриваються двері для виїзду і я забув свого охоронця. Тато поставив його для мене,щоб він захищав мене,так би мовити від ворогів,які по можливості можуть напасти на мене.

– Я буду ззаду,– Тео відповів, зрозумівши ,що я їду,де можливо потім потрібно рядувати мене з повної дупи.Я посміхнулася, а він почервонів.

 –Домовилися, - взявши шолом і ключі,я вже сіла на мотоцикл і рвонула з місця.

 Вітер тріпав моє  волосся, поки я розсікала між машинами.  Мені було так добре, що всі погані картинки зникли. Тепер є повітря та звук мого мотоцикла.

Не звернувши увагу,як я вже була біля великого будинку,в якому грала музика..На моє ревіння мотоцикла звернули увагу всі.  Під'їхавши до будинку, до мене підбігла Моніка.Знявши шолом я обняла подругу, а вона мене у відповідь ще сильніша.

– Ого,кого ми бачимо?– крикнув мені Гліб,який тримав в руках склянку коняку. 

– Так,це я! – посміхнулася я,та побігла до свого друга. Він мені,як другий брат, рідний та той,якому можна довірити все.

Гліб зловив мене однією рукою та сильно стиснув моє тіло. Він вище за мене,в нього татуювання на тілі та коротка зачіска. 

– Друзі,минутку уваги,погляньте на цю красуню,хто її образить буде мати діло зі мною,– на його слова я відчула,що мої щоки почервоніли.

– Досить,Гліб.– я прикрила його рот своєю рукою,щоб він нічого не говорив. Але звук мотоциклів перервав мене.

– А ось і Арлан,– хтось крикнув із натовпу,а інші повернули погляд на місце,де йшов звук. Із кута виїджає четверо мотоциклів,і серед них я помічаю мотоцикл свого брата.

Вони під'їхали до будинку,а всі дівчата почали збігатися,щоб почати їх.

У мого брата була якась компанія.  У ту компанію входив він і ще троє хлопців.І зараз я так розумію, я бачу саме  його компанію. Злість пробирає мене тому,що я ненавиджу,що він пов'язує своє життя з ними. Але я розуміла,що в цю компанію входить і Гліб.

Всі вони були одягнені в чорний, я теж була одягнена в цей колір.І у всіх були свої байки, але у кожного був байк яскравого кольору.  У одного, чорний зі смужками відтінку червоного з поєднанням синього, у іншого з яскраво–жовтими, у третього з різними наклейками.У мого брата, такий самий і у мене чорного кольору.  Тільки в мене додані тоненькі полоски ярко-рожевого.