Розділ 27 Випробування Саманти

Розділ 27

Випробування третє. Саманта

Крила, ноги, хвости і не тільки

   — Саманто, ти проведеш опитування серед звірів і птахів, хто з них найкращий. Дій на свій розсуд. Продумай детально, де може бути кристал. Тільки будь уважною і дивись, щоб все було по чесному. 

 — А як же я буду опитувати звірів, коли я дівчинка?

—  Щоб не викликати підозр, Верховний тимчасово перетворить тебе на домашнього віслюка. Не дивуйся і не пручайся. Я знаю, що віслюків  називають дурними й упертими, а ти не така. Зваж, що тут десь біля восьми сотень тварин. А ще ж птахи є. Друга складність — різне розташування, та для того тобі карту і вручили. Розберешся, не маленька вже. 

— А якщо я не справлюсь? 

— Справишся. Чарівний клубочок не дам, бо він тимчасово на перемотці. Чоботи-скороходи теж не видам, бо в їх після роботи від болота не відмили. Червоні черевички їсти попросили, тож я їх на ремонт відправив. Килим-літак міль побила, тож довелося новий замовити. Ще не отримали. Дам тобі ось цей перстень, ним і полічиш. Надінь на палець. Це камінець-не-брехунець. Всі голоси автоматично у нього залітати будуть, тож нікому не вдасться змахлювати. Це вам не Земля, а Сноляндія. Тут усе під контролем. Розпочнеш з пташника, потім до хижих птахів завітай, а на закуску нехай страуси будуть. Потім підеш провідаєш маршрут.  Кафрського буйвола не бійся, він колоду потеліпає, і заспокоїться. Тібетський як линяє, тож його не турбуй. Козлів по декілька разів перепитуй, не соромся. Вони з першого разу не розуміють. Пильнуй баранів. З ними дуже важко розмовляти, бо одразу у бійку лізуть.  Ой, трохи не забув. Візьми мій голос. Я за павича. 

************************************************

Небо по хазяйськи дістало відро і щедро залило яскраво-блакитну воду у білу каструлю хмари. Мабуть,  суп зібралось варити. Замислилося на секунду, кинуло сковороду на чорну ріллю і недбало розбило туди сотню жовтків сонячних променів. Підсолило пухом і додало для смаку квітучої зелені. Все, можна снідати!

***************************************************

— Благодать! — каже Мисливський фазан. Він ляскає крилами по пузу і насолоджується свіжістю ранкового повітря. — Поснідати б не завадило. Де пташниця, чому не йде? Я так змарніти можу. Ей, там, у сусідів, гляньте на мене, будь ласка. Я красу не втратив? Кольори не обсипалися за ніч? Фіолетовий з рудим і зелений з золотим на місці? Добре. Заспокоїли. А хвіст не вкоротився? Правда ж, я гарний? Що сьогодні мені на сніданок подадуть? Сподіваюсь, це будуть м’ясні блюда: жуки та черв’яки, а на десерт зерно і ягоди. Скажіть на милість, що тут віслюк робить? Ще цього не вистачало. А ранок же так добре починався. Ей, сусіде, як гадаєте? По-моєму, це воєнне вторгнення. 

 - Та ви що, сусіде, яке вторгнення! Вам що, поганий сон наснився? А я тут навіщо? Моя королівська рать не пропустить самозванця.  Недаремно ж я Королівський фазан і вже відповідний указ про оборону пташника маю. Я своїй хороні золотим пір’ям заробітну плату плачу і тут навіть миша не проскочить, не те що віслюк. 

— Дозвольте з вами не погодитися, сер. Золотий не ви, а я. Це мене у Китаї називають золотою куркою. Давайте поб’ємось об заклад, що я багатший за вас і у мене більша армія.

 — Нам війна ні до чого, шановні сусіди. Щоб ви не сперечалися далі, то скажу так: я багатший за вас обох. Все на світі можу за діаманти купити, а золотом здачі даю. Куди вам до мене, Діамантового. 

— Кхм… Не знаю, скільки кому платять, але чув, що люди більше цінують лякливих фазанів. 

— Хто ви, судар, назвіться, перш ніж у розмову втручатись. — вимагає Діамантовий. 

— До ваших послуг, панове. Я Сріблястий півник і ніколи страхопудом не був. Найманий солдат без страху і совісті. Хоч зараз до бою. Шпори тільки наточу і віслюку буде непереливки. Попереджаю: хто більше заплатить, тому й служитиму.

— Якщо розмова з краси на оборону перескочила, то і мене до лав армії приймайте. У вертольотні війська. Я буду свічкою злітати, ворога з висоти бити.  — і собі вигукнув  Мисливський фазан. 

Пташник захвилювався і розділився на два табори. В одному бажали воювати з Віслюком, а в іншому – провести мирні перемовини. Врешті, другий табір переміг. Над Пташником вивісили білий стяг у вигляді халату пташниці баби Люби. 

Уперед до Саманти виступили два парламентери. Два фазани. Це були прем’єр-міністр Пташника Вухань та отець місцевої церкви Прелат. 

 Якщо Кнопу не переконає біле пір’я, то точно зачарує темне у комплекті з червоною шапочкою. 

Прелат весь час цокав дзьобом і протяжно свистів. Загалом, вів себе, наче поліцейський на затриманні злочинця. Уже встиг поскандалити з Вуханем і ледве не зірвав перший етап перемовин. Кричав, що ослів треба гнати з пташника поганою мітлою, щоб вони тут бліх не розводили і смуту серед мирних птахів не сіяли. Прем’єр-міністр зачекав трохи, поки священник заспокоїться, а потім голосно промовив: 

— Шановна громадо, усім вам відомо, що очільники Віслючої громади вже давно підбурюють Пташник не вступати до СНОюзу. Вони впевнені, що то велика помилка. Для них наше прагнення – це  неприйнятна політика і зрада їхніх інтересів. Крім того, Віслюки бояться людського натовпу. Але ж пташник ще не скоро у натовп потрапить. Зрозуміло, що всі ми чекаємо того дня, коли звірі і птахи отримають рівні з людиною права і потреба у заповідниках зникне. Скажу відверто, шановні, що війна з сусідами не на часі, бо нам нічим воювати. Самих тільки заточених шпор недостатньо. На складах лишились злежані качині яйця та мілка риба. Вкотре наголошую: війна – це холод, голод, хвороби і вобще усе некрасівоє, як наші сусіди кажуть. Тож пропоную провести з ними мирні перемовини.

Звісно, що Кнопа зраділа. Голосне “І-а-а” сповістило, що вона згодна.

Ось так почався другий етап перемовин.