Розділ 6 Костик

Розділ 6

Костик

А тепер настав час  познайомити вас з Костиком. Він той самий брат Кирила, котрий у Аліскиному смарті гордо значиться, як бойфренд. Гугл використовувати не буду, тут сільські плітки і соціальні сіті впораються. 

Костя з дитинства захоплювався археологією, а тепер це має стати справою всього його життя. Він з першої категорії копачів – тобто навчається і працює заради задоволення.  З тих, кому подобається порпатися у землі, вишукуючи рідкісні дрібнички (не плутати із курячим послідом, його тут у селі багато). Уявляю, як спочатку він збирав кришечки від напоїв, гаєчки і фантики, а потім одного чудового дня спіймав себе на думці, що подорослішав. Серйозному хлопцю потрібні серйозні інструменти, типу металошукача, але Костя був не з таких жаднюг. Він продовжував задовольнятися лопатою та волосатою щіточкою на держачку і ні в яку не хотів користуватися “Квазаром”, який йому подарував тато на другий ювілей, тобто десятиріччя пошукового життя, а потім у п’ятнадцять презентував ще один детектор архіобрехні під назвою “Фортуна”, який Костик продав, щоб купити білет на чергову поїздку до Криму. У одинадцять років Костя знайшов свою першу римську монету, і де б ви думали, у нашій річці Рудці, коли пірнав з аквалангом. Правда, потім монету вкрав зальотний колекціонер, коли потримати попросив. Не треба вірити усіляким незнайомим типам, це я вам кажу, Натка Ромашкіна, а Гугл тільки підтвердить. Знаю, це жорстоко, але іноді краще засвоїти урок один раз, ніж весь час отримувати двійки за домашнє завдання. 

Я свої речі завжди ношу з собою і ні з ким не ділюсь, навіть з Артемом та Денисом, а про Аліску я взагалі мовчу. У мене з нею непримирима війна. Відколи себе пам’ятаю, а пам’ятати я почала років з трьох, то Аліска завжди норовила у мене щось поцупити. То цукерки, то значки, то мої записочки-шифровочки з картами кладів. Гугл-карти відпочивають, скажу я вам, у порівнянні з моїми. У мене все точно, а не те що у деяких. 

Ой, про що це я? А, про Костю. У дев’ятому класі він мало не підірвався на снаряді часів другої світової війни, отож, після цього зарікся рити дірки у землі, закінчив одинадцять класів і поповнив лави української армії. Все тече, та не все утікає, і після строкової муштри Костянтину знову почали не давати спокою лаври археолога, тож вінвирішив не пасти задніх і відкрити свій Стоун Хендж, навіть якщо він у Лизогубівці опиниться. А що, зручно, і далеко ходити не треба.

 Наразі Костик навчається десь у Києві, і весь час щось привозить із кримських археологічних розкопок. Скажете, брешу,  бо по закону все знайдене під час розкопок обов’язково здається до музеїв? Та ну, ви як маленькі, їй богу. Навіть я знаю, що музеї все підряд не беруть. Тільки те, що ціленьке і не потребує реставрації, а черепки можна сміливо тирити, що Костик і робить. Може, вдасться на якомусь крутому аукціоні продати. За кордон, наприклад. Тим паче, що у нашого мачо наречена з’явилася. Уявляєте, селюк Костянтин київську красуню охмурити взявся, ну і заявочки без поправочок у нього. Де Костя, і де та принцеса. Її, до речі, Аделіною звуть, скорочено Адель. Ха. Бачила я її фотку у Інстаграм. Ну точний пудель Артемон, і що в ній наш археолог знайшов. 

*************************************

По приїзді у село Костик батька не застав, бо той саме був на черговій селекторній нараді чи то на сесії громади, тому довелося обмежитися присутністю Кирила. 

Ні здрастє тобі, ні до побачення, а прямо з порога наїхав, бо помітив, як Аліса безцаремонно риється у його коробці з археологічними раритетами, сподіваючись вивудити підходящу на кулон, фенечку:

— Оце так номер, брате. Ти уже лисицю до моєї нори пустив? А якщо я вам обом по вухам дам, ти про це не подумав? 

— Припини, Костику. Це всього-навсього грьобані черепки, а не копальні царя Соломона. Аліса тобі таке принесла, що в тебе очі з орбіт вилізуть. Там справжній скарб, а не те що це сміття із Херсонесу. А коробку я дав їй подивитися, щоб не нудно було. Ми на тебе чекали, щоб приблизну вартість її цяцьки оцінити, а ти одразу битися лізеш. 

—  Ти зуби мені не замовляй, бо ще й не так вихватиш. — Костик гнівно блиснув карими очима і згріб черепки назад у коробку. — Досить того, що татові увесь час брешеш, що навчаєшся, а сам за дівками бігаєш. У тебе ще молоко на губах не обсохло, щоб любов крутити. Підрости трохи, порозумнішай, у армії відслужи, а тоді губи слюняв.

— Тпр-р-ру, Остапа понесло. — скривив рота Кирило. — Ще один татусь відшукався. Ти своїй Аделі піди про армію розкажи, вона зацінить. Ги. Скільки лавешок вона вже з тебе витягнула, багацько? У кіївських панянок високі запити, це і їжаку зрозуміло.

Костя зробив крок вперед і різкий випад, щоб вибити з Кирила трохи зухвальства, але брат швидко відскочив назад і собі наставив кулаки. Костик передумав битися. Незручно при Алісці, дама, як не як. Натомість неквапом заховав коробку на антресолі і вичавив:

— Не твого розуму справа, Кириле. Кроликом був, кроликом і залишишся. Все такий же боязкий, як і раніше. 

— Я вже давно не той кролик, якого ти міг одним пальцем звалити. Доки ти вчився в універі черепки вилизувати, я вчився боксувати. Хочеш, перевіримо? Алісо, вийди, будь ласка, на вулицю, нам з братом по-чоловічому побалакати треба. 

— Овва, які ми грізні, — широко посміхнувся Костик, скидаючи з себе легеньку синю вітровку і акуратним рухом поклав її на бильце великого чорного шкіряного крісла, що стояло у лівому кутку кімнати. — Ну що ж, давай спробуємо, може, я навчу тебе розуму швидше, ніж тато із сесії повернеться. Було б непогано.

Кирило теж скинув з себе жовту футболку і прицільно кинув на інше таке ж крісло, що стояло справа. Монстрик із англійським написом “Гаррі Поттер” на футболці завмер, а потім вишкірив ікла і приготувався до споглядання гладіаторських боїв. Гоблін явно уболівав за Кирила, бо по-перше, то був його єдиний володар, по-друге, у володаря був срібний павук у вусі, а по-третє, накачані кубики пресу будь-кого змусять себе поважати. Синя вітровка зробила єхидну ухмилочку і беззвучно захихотіла: це ми ще побачимо, хто кого. Різниця у десять років між гладіаторами – це вам не пальці після морозива облизувати, а досить серйозна перевага у бік її авторитетного господаря. Отже, почнемо. Бокс!