Розділ 2 Бандеролька

Розділ 2

Бандеролька

От засада, гайнути до лісу не вийшло, бо  до Кнопи приїхала тітка і хоче  її на канікули у місто законопатити. Я на власні вуха тільки що чула, як тітонька Ольга хвалилася по телефону, що має племінницю у Макдональдс зводити, Хрещатик показати, а ще інститут та музей археології, бо сама там працює і проведе безкоштовно. Мені б таку круту тітку, а Сіма вперлася, що не поїде. Я подругу в сторону відвела і кажу: 

— Їдь, Саманто, такий шанс раз на тисячу випадає. Київ побачиш. Я б на твоєму місці не пручалася, а вперед потяга бігла. 

Сіма замислюється на хвильку і щось собі метикує. Потім її обличчя розгладжується і навіть окуляри меншими здаються від передчуття того, яку користь вона може з поїздки отримати. Я торкаю подругу за плече і заглядаю у вічі:

 — Ти щось придумала? Розкажи, я нікому не скажу! 

— Всьому свій час, Натко. Я тобі пізніше листа напишу, бо у мене телефон зламався. — і побігла за тікою, махнувши мені рукою на прощання. 

Шкода, що наші з Аліскою батьки не можуть собі дозволити таку розкіш, як Київ. Я вже вам казала, що моя мати – сільська вчителька і мільйонами не заправляє? А, так, говорила. Татко -  звичайний агроном, усе біля землі порпається. То жучків-павучків на пшениці та соняхах травить хімікаліями, то на тракторі по полю вишиває, то на сільсько-господарські конференції у відрядження мотається. Мама каже, що останнім часом ті відрядженння почастішали, отож поставила ультиматум: або татусь кидає куролесити, або вона прийме міри. Що мати розуміє під словом «куролесити», я не розумію, але і так ясно, що матері не вистачає таткової уваги. Втім, так само, як нашій корові Квітці, свиням Ендрю і Зулу, курям і кролям, (не буду перечисляти поіменно, бо до вечора не впораємося), і промовчу  про пса Джульбарса, бо з ним ви ще встигнете познайомитись. 

Між нами кажучи, вчителювати — це вам не на  велосипеді кататися. Це важка праця зранку до вечора, а потім ще нічна зміна з учнівськими зошитами.  Принаймні, так нам матуся щоразу каже. А ще вона закидає татові, що я від рук відбилася і з хлопцями б’юся. На днях косу обкарнала, а тато і не помітив. Батько на все це тільки посміхається і через двадцять хвилин несе мамі величезний оберемок квітів. 

Який же  все-таки предок у нас гарний. Статура, наче у Стетхема, білява чуприна назад набріолінена, дарма що цигарка з рота не вибуває.  Жінки у його присутності дар мови втрачають, така у нього чоловіча харизма. Слово з подвійним змістом, або ж матір другий сенс туди вкладає. Їй видніше.

 Мама у мене красуня, їй хоч замолоду, хоч зараз, у фільмі головні ролі відігравати. Чорноброва, блакитноока, миловидна, ну точно, як актриса у телевізорі. Даруйте, імені не згадаю, бо у мене на імена пам’ять погана. Аліска зовні на матусю схожа. Сестра уже восьмий клас закінчила, і вже має ноги від вух. Я навпаки, у тата вдалася, отож телеантеною не буду. Хоч у мене мамині брови в розліт, зате, як у тата, потяг до техніки. Коли випадає нагода, татусь мене на трактора садовить. Я всідаюсь перед нього, кладу руки на кермо, кручу, і вищу від захвату. Одного разу мало у Артема з Денисом не впилялась, коли ті, наче зачаровані, зупинилися на дорозі на мене повитріщатися. Ото перепудилися, сміхота. 

Хоч ріжте, не розумію, чому матір на татка гримає. Нормально він за нами слідкує. Он, на свято Випускного балу у дитсадку пару іграшкових револьверів мені подарував. Я у захваті, Аліска  у шоці, а мати у ступорі. Черговий скандал забезпечено. 

************

— Натко, тобі пакет! — наче пава, запливає у хату Аліска, збиваючи мої мрії з пантелику.

 — Який пакет, з гітлерівської ставки? — регочу я і знову намагаюсь смикнути сестру за довге волосся. Аліска кривиться від болю і у свою чергу тягнеться до моїх білявих пацьорок на маківці. Добре, що моя голова неприступна, наче Бастилія під час штурму. 

— Залазь під стіл і погавкай п’ять разів, тоді віддам. — сестра давить на психіку, не в силі реабілітуватися фізично. — Не хочеш, як хочеш, я Джульбарсу покусати дам. Будеш листа із буди витягати, тобі не вперше. 

— Добре, — вимушено погоджуюся я. — Гав-гав. Ти задоволена? 

— Ні, давай, як слід, з-під столу. 

— Іще чого, — пхикаю я і з цікавістю заглядаю через плече Аліски. — Дивись, татусь приїхав з відрядження. Ого, яку здоровенну торбу привіз, подарунки, напевно. 

— Де? — роззявляє рота Аліска і повертає голову до дверей. 

Я в цей час ловлю момент і силоміць вириваю бандерольку з її рук. Без лоха і життя суцільний сум, так таточко каже. Аліска розуміє, що її обдурили і надуває губки у формі курячої гузки, а потім повертається до мене і видає кодову фразу: 

— Іди погуляй лісом, Натко, дістала уже. 

— Я то піду, та тільки тебе із собою брати не буду. Не заслужила. Краще сиди, бігуді на тряпочки накручуй. Чи ні, то ж минуле сторіччя, і у тебе випрямляч для волосся є. Цікаво, як випрямляч волосся накрутити здатен? Містика якась. 

Сестра бурмоче щось незрозуміле і демонстративно виходить з кімнати, ніби її зовсім не цікавить, що написала Сіма. Так, з нею потім розберусь, а спочатку лист зі штемпелем київської поштової служби. Я зубами розгризаю краєчок конверта, щоб не пошкодити, і заглиблююсь у читання. 

ЛИСТ

Дорога Натка! 

Надсилаю тобі одну річ. Заховай і нікому не показуй. Це - унікальний артефакт. Якщо тітка мене з ним впіймає, приб’є на місці. 

P. S. Сестрі нічого не розповідай. Це таємниця. 

Твоя подруга, Саманта.  

— А по-людськи не можна було написати, ієрогліфи якісь, і це відмінниця пише. 

Тільки тепер помічаю, що над плечем схилилася голова Аліски і нахально суне носа не у свої справи. От, рожкін-макарошкін, як каже наш тато, змінюючи неправильні слова на абру-кадабру, не помітила, як сестра підкралась і у Штірліца грає. Виходить, Сіма щось з музею археології поцупила, а мені заховати доручає. А як поліція взнає і мене до відділку потягнуть, що тоді? Мовчатиму, наче риба, стерплю будь-які тортури, але Сіму не підведу, вирішую я, швиденько ховаючи листа до лівої кишені джинсів, а бандерольку - до правої, навіть не роздивившись, що ж там за дивовижна річ лежить. У стін також є очі, досить того, що у Аліски вже округлились від цікавості.