— Бахтіяр уже тут, — прошепотів Рейхан, зупиняючись біля роздоріжжя. — Я чую запах паленої кості. Він використовує заборонені закляття, щоб зламати печатки на дверях скарбниці.
Раптом із бічного коридору виринули три постаті. Це були елітні гвардійці Пантер — перевертні, чия шкіра була вкрита магічними татуюваннями, що робили їх майже невидимими в тіні.
— Елізо, за мною! — крикнув Рейхан, перетворюючись на ходу.
Велетенський тигр врізався в першого нападника, збиваючи його з ніг. Але двоє інших розійшлися в сторони, готуючись до стрибка. Один із них вихопив кривий кинджал, цілячись прямо в горло Елізи.
Дівчина не злякалася. Вона відчула, як срібні нитки на її руках забриніли, наче струни. Вона різко викинула руки вперед, і сріблясте сяйво заповнило тісний коридор. Пантера засліпла на мить, і цього часу Елізі вистачило, щоб використати свою нову спритність: вона проковзнула під лапою звіра і вдарила його срібним розрядом прямо в груди.
— Ти вчишся швидше, ніж я очікував, — проричав Рейхан, розправившись зі своїми супротивниками.
Вони бігли далі, поки не вперлися в масивні двері, прикрашені зображенням великого дерева, коріння якого обплітало весь світ. Двері були розчинені, а за ними чулися хрипкі закляття Бахтіяра.
У центрі зали, на постаменті з білого мармуру, лежала Корона Пралісу. Вона не була золотою — вона була сплетена з живих гілок срібного дерева, які все ще зеленіли. Бахтіяр стояв над нею, простягнувши свої сухі руки. Чорний дим від його чаш намагався задушити живу магію артефакту.
— Стій! — крикнула Еліза.
Зрадник обернувся. Його обличчя було спотворене магічним виснаженням, очі горіли божевіллям.
— Ви запізнилися! Коли я одягну Корону, всі ліси світу будуть коритися моєму шепоту. Пантери стануть королями, а тигри — їхніми рабами!
Він схопив Корону, але щойно його пальці торкнулися срібних гілок, замок здригнувся. Корона спалахнула холодним вогнем, відкидаючи Бахтіяра назад.
— Вона не приймає тебе, зраднику! — Рейхан готувався до фінального стрибка.
Але Бахтіяр лише розсміявся, витираючи кров з губ.
— Вона не приймає вбивцю. Але вона прийме того, хто принесе їй жертву... Елізо, ти ж знаєш, що магія лісу потребує чистої крові, щоб прокинутися?
З темних кутів зали виринули десятки Пантер, оточуючи Рейхана та Елізу. Бахтіяр підняв кинджал.
— Якщо я не можу бути королем, то я стану тим, хто випустить на волю темряву, яка поглине вас усіх!
Еліза зрозуміла: Бахтіяр хоче вбити Рейхана прямо на вівтарі, щоб осквернити Корону своєю магією. Вона міцніше стиснула срібне ікло на шиї.
— Ні, — тихо сказала вона, виходячи вперед. Срібні смуги на її тілі почали сяяти так потужно, що Пантери почали відступати. — Ти нікого не вб'єш сьогодні.
Це буде момент істини. У глибокому підземеллі, де повітря дрижало від чорної магії Бахтіяра, Еліза зрозуміла: звичайна зброя тут не допоможе. Срібні смуги на її руках палали так гаряче, що здавалося, сама кров перетворилася на рідке світло.
Відредаговано: 25.03.2026