Розділ 4

Еліза заплющила очі, намагаючись згадати те видіння, що спалахнуло в її голові разом із ковтком магічної води.

​— Це не була людина чи звір, — прошепотіла вона, відчуваючи, як по спині пробігає холодок. — Це був силует, обвішаний амулетами з кісток. Він тримав у руках кинджал, вимазаний чорною смолою, і шепотів твоє ім'я... Рейхане, він стояв прямо за тобою, там, де зараз твоя варта.

​Рейхан різко глянув на своїх воїнів. Шані стиснула кулаки, її ніздрі затремтіли, наче вона намагалася впіймати чужий запах.

​— У нашому клані немає тих, хто користується кістяною магією, — виплюнула вона, дивлячись на Елізу з підозрою. — Це заборонене чаклунство вигнанців. Можливо, людське дівчисько просто марить від занадто сильної магії?

​Але Рейхан не слухав сестру. Він підійшов до Елізи і взяв її за руку. Його долоня була гарячою, і через цей дотик вона відчула його тривогу.

​— Ти згадала чорну смолу... — тихо сказав він. — Це отрута "Нічного душителю". Від неї немає ліків для перевертня. Якщо хтось у замку готує такий замах, значить, зрадник ближче, ніж я думав.

​Він наказав усім залишити печеру, окрім Елізи та Шані. Коли вони залишилися самі, вожак підійшов до стіни і натиснув на прихований камінь. Відчинилася таємна ніша, де лежала стара карта джунглів.

​— Елізо, тепер, коли ти Мічена Лісом, ти бачиш те, що приховано від наших очей. Звірі відчувають силу, але люди відчувають наміри. Мені потрібно, щоб ти пройшлася замком під час сьогоднішнього бенкету. Стеж за тими, хто уникає твого погляду.

​— Ти хочеш використати мене як приманку? — запитала Еліза, випрямившись.

​— Я хочу, щоб ти була моїми очима, — Рейхан подивився їй прямо в душу. — Зрадник думає, що ти — лише слабка людина. Він не очікує, що ти бачиш його справжню суть.

​Увечері замок знову наповнився шумом. Перевертні святкували прийняття нового члена клану, але атмосфера була напруженою. Еліза йшла крізь натовп, відчуваючи на собі сотні поглядів. Завдяки магії джерела, вона тепер помічала дивні деталі: як тремтить рука в одного з радників, як занадто швидко відвертається молодий воїтель біля входу.

​Раптом вона відчула знайомий запах — запах паленої кості та гнилої трави. Той самий, що був у її видінні.

​Вона пішла на цей запах, який вів її до дальніх коридорів замку, де не було смолоскипів. Там, у тіні біля великої колони, вона побачила фігуру в плащі. Чоловік щось швидко шепотів, тримаючи в руках невелику чашу.

​— Ти шукаєш це? — Еліза виступила з темряви, тримаючи в руках свій ніж.

​Постать здригнулася. Коли капюшон впав, Еліза ледь не скрикнула. Це був Бахтіяр — найстаріший радник Рейхана, який щойно на бенкеті бажав йому вічного правління. У його руках був той самий кинджал із чорною смолою.

​— Ти... — прохрипів старий, і його очі спалахнули неприродним фіолетовим світлом. — Маленьке дівчисько не мало вижити. Ти зіпсувала план, який ми готували роками!

​Він замахнувся кинджалом, але в цей момент повітря в коридорі здригнулося від потужного рику. Зі стелі, наче величезна тінь, стрибнув тигр.

​Це був Рейхан. Він приземлився прямо перед Елізою, закриваючи її своїм могутнім тілом. Його зуби були вишкірені, а очі палали такою люттю, що Бахтіяр впустив зброю.

​— Мій вчителю... — проричав Рейхан, повертаючи собі людську подобу. — Ти вчив мене законам зграї. А тепер ти продався вигнанцям?

​— Вони обіцяли мені вічне життя, Рейхане! — крикнув старий. — Ти занадто м'який до людей. Ця дівчина — початок кінця нашого роду!

​Бахтіяр раптом розбив чашу об підлогу, і кімнату заповнив густий чорний дим. Коли він розвіявся, зрадника вже не було. Залишився лише кинджал і відкрите вікно, що вело до прірви.

​Рейхан підійшов до Елізи. Його дихання було важким.

​— Він втік до Чорних Пантер, — сказав він, дивлячись на кинджал. — Це означає війну. І тепер вони знають, що ти — моя слабкість... або моя головна зброя.

​Еліза поклала руку на його плече. Сріблясті смуги на її шкірі знову спалахнули.

​— Я не слабкість, Рейхане. Я — та, хто допоможе тобі виграти цю війну.

Після зради Бахтіяра атмосфера в замку змінилася. Тепер кожен воїтель клану знав: наближається війна, і дівчина, яку вони вважали слабкою людиною, стала ключем до їхнього виживання.