Розділ 2

Елізу привели до столу, що стояв на підвищенні. Рейхан уже сидів там, змінивши свій похідний жилет на розкішний кафтан, гаптований золотими нитками, які нагадували смуги тигра. Він жестом наказав їй сісти поруч.

​— Смакуй, людська дівчино, — промовив він, підсуваючи до неї тарілку з фруктами та запеченою дичиною, від якої йшов неймовірний аромат трав. — Тобі знадобляться сили. Завтра — ніч Смугастої крові.

​Еліза завмерла з ножем у руці.

— Що це за ритуал? Ти збираєшся принести мене в жертву?

​Рейхан розсміявся, і цей звук був схожий на тихе муркотіння велетенського кота.

— Жертви приносять слабкі богам. Ми ж — беремо те, що належить нам. Ритуал покаже, чи зможе твоє серце витримати ритм нашого лісу. Якщо ти пройдеш його, ти станеш частиною клану. Якщо ні... — він замовк, пильно дивлячись на неї, — ти просто залишишся моєю іграшкою.

​До них підійшла струнка жінка з коротким рудим волоссям і очима, що світилися в напівтемряві. Це була Шані, сестра Рейхана і найкраща мисливиця клану. Вона подивилася на Елізу з явним презирством.

​— Брате, ти справді віриш, що ця... квіточка виживе після ковтка магії? — Шані торкнулася плеча Елізи гострим нігтем, що більше нагадував пазур. — Вона зів’яне ще до того, як місяць досягне зеніту.

​— Вона сильніша, ніж здається, Шані, — сухо відрізав Рейхан. — Іди, готуй воїнів.

​Коли сестра пішла, Рейхан нахилився до Елізи. Його дихання було гарячим.

— У цьому замку кожен захоче перевірити тебе на міцність. Не показуй їм свій страх. Навіть мені.

​Вечеря тривала, і Еліза помітила, як інші перевертні спостерігають за нею. Вони не просто їли — вони принюхувалися до її запаху, вивчали кожен її рух. Вона відчувала себе дичиною, яку оточила зграя, але в глибині душі замість страху почала закипати злість.

​— Я не буду вашою іграшкою, — тихо, але твердо сказала вона, дивлячись прямо в бурштинові очі вожака. — І твій ритуал мене не зламає.

​Рейхан лише сильніше стиснув келих. У його погляді на мить промайнуло щось схоже на захоплення.

— Побачимо завтра, Елізо. Джунглі не прощають помилок.

​Після вечері її відвели назад до вежі. Але цього разу двері не просто зачинили — біля них став величезний тигр-вартовий, чиї очі жовтими вогниками горіли в коридорі. Еліза підійшла до вікна. Ніч була вологою і повною звуків. Вона знала: завтра її життя зміниться назавжди. Або вона стане частиною цієї дикої сили, або зникне в тіні Смугастого лісу.

Ніч Смугастої крові настала швидше, ніж Еліза встигла усвідомити небезпеку. Весь замок заповнився низьким, ритмічним гулом — сотні перевертнів одночасно видавали звук, від якого вібрувало саме повітря.