«серце системи: Пробудження» книга 2
Епілог: Там, де сходиться небо
Минуло три місяці.
Світ заліковував свої рани. Люди знову навчалися довіряти одне одному, будувати, дихати, кохати. Але ті, хто бачив Іскру, вже ніколи не стануть колишніми.
Лія жила біля моря. У невеликому будинку, де стіни були просякнуті сіллю й спокоєм. Вона щоранку виходила на берег, де хвилі ніжно торкались її ніг. І в кожному шумі вітру вона чула його голос.
Оріса.
Його більше не було. Але іноді їй здавалось, що світ навколо — це його подарунок. Що його вибір — це їхній шанс жити.
Кеар час від часу навідувався. Він не залишив її, але залишився на відстані, розуміючи: деякі рани не заліковуються швидко. Але він був поруч. І це було важливо.
Сіанна створила школу. Для тих, хто пам’ятає. Для тих, хто не хоче повторення. Вона навчала не лише технологій — а сили вибору.
Одного ранку, Лія прокинулась раніше, ніж зазвичай. На горизонті вставало сонце — мідне, як завжди любив Оріс. І там, де небо торкалося води, вона побачила щось.
Світло.
Не яскраве. Тихе. Ледь помітне. Але вона знала — це знак.
> "Навіть коли нас немає… ми залишаємо частинку себе в тих, кого любили."
Вона усміхнулась. І зробила крок уперед — у нове життя. З серцем, яке вже ніколи не буде таким, як раніше.
Але буде сильнішим.
---
КІНЕЦЬ.
#7031 в Любовні романи
#188 в Любовна фантастика
Відредаговано: 20.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
