Розділ 10: Той, хто знає серце

Іскра Кінця мерехтіла ритмічним світлом, що скидалося на биття серця. Але чим ближче герої підходили, тим сильніше відчувалась присутність когось… дуже знайомого.

— Лія… — озвався голос із темряви. Глибокий. Теплий. Майже ніжний.

Вона завмерла.

— Ні, цього не може бути…

З тіні вийшов силует. Чоловік у чорному плащі, з кібернетичними вставками на руках і шиї. Його очі світилися сріблом, але в них жевріла пам’ять. Пам’ять про неї.

— Оріс? — голос Лії зірвався.

Кеар миттєво напружився, Сіанна відступила на півкроку.

— Я помер для світу, коли ти вибрала інше. Але вони дали мені шанс народитися знову… без болю. Без помилок. І тепер — я новий Оріс. Той, кого не зламає жодна емоція.

— Ти живий… Але не ти, — прошепотіла Лія. — Я бачила твою смерть!

— Смерть — лише форма переходу. Ти відкрила Серце. А я став його антиподом. Я — Ключ Іскри.

Раптом платформа засяяла червоним, і Іскра почала розгортатися в небі, немов гігантський лотос. В її центрі виник вихор даних і світла.

— Сьогодні — перезапуск, — сказав Оріс. — І ти, Ліє, маєш вибір: стати з нами… або згаснути з тими, хто ще вірить у слабкість.

Сіанна кинулась уперед, але Оріс підняв руку — хвиля сили відкинула її назад.

Кеар витягнув зброю, але платформа почала розпадатись під ногами.

— Вирішуй, Ліє! — гукнув Оріс. — Твоє серце — останній фрагмент. Без нього Іскра не активується. Але як тільки ти погодишся… світ стане новим.

Лія стояла між минулим і майбутнім. Між коханням, що стало ворогом, і тими, кого могла втратити.

Вона зтиснула кулак.

— Тоді слухай, Орісе… Якщо я справді останній фрагмент — тоді я вирішу, що буде далі.

Світло з її грудей вирвалося назовні.

І платформа здригнулась від сили справжнього Серця.

---